Цьогоріч я, як і щороку до того, зателефонувала мамі обговорити коли саме діти мої до неї на канікули приїдуть. та й з дорогою потрібно було розібратись – мама забере, чи нам везти, бо ж там ще з братом треба племінники ж теж їдуть. Знаєте, я ж не одразу зрозуміла, що саме мама сказала. Тобто, я говорю а вона монотонно своє. Коли до мене дійшов сенс її слів. то я аж сіла. Тобто, як це?
Ще я малю була, так виросла у селі. Мама мене по черзі возила, то до татової мами, то до своєї. Я хоч і з міста, а вважай у селі виросла, бо ж більшість часу там була, у бабусь своїх.
От і діти мої також, чи не з появи на світ до мами моєї їздять у село. Вона свого часу квартиру свою продала, нам із братом гроші віддала, а сама у дім мами своєї перебралась. Хазяйнує. Козу тримає, сад доглядає, город.
Тата мого уже двадцять років як на світі немає. то вся мамина увага до нас прикута. Ми їй також допомагаємо по мірі сил і часу. Не завжди виходить, звісно, але ж ми стараємось.
Так ось! Цьогоріч ще на Різдво для нас із братом у мами новина була несподівана. Виявляється, вона у селі там знайшла собі пару. Чесно кажучи порадіти у нас не вийшло. Мамі 65, ну який заміж, погодьтесь? та й коли будемо приїздити, якось не надто зручно бачити у своєму домі чужого чоловіка, який там себе ще й господаврем вважає.
Я нещодавно мамі зателефонувала. Як і щороку думала домовитись про те, як діток моїх у село відправимо. То мама приїздила їх забирала, а коли вже брат своїх перший привозив, ну то я брала кілька вихідних і везла свою трійцю туди сама, чи з чоловіком.
Говорю я собі, а мам все повторює:
— Нелю, діти тільки із вами і то на гостину на кілька днів.
Я собі далі своєї, а вона вже голосніше те ж повторює. А потім прямо сказала, що цьогоріч ніхто до неї не буде приїжджати на ціле літо – ні мої діти, ні діти брата.
— У нас плани, Нелю, – каже мені спокійно так, – Ми з Валентином Семеновичем їдемо спочатку у санаторій, а потім у його будинок що на Закарпатті. Там пожевемо кілька місяців, а вже коли врожай треба буде збирати, так повернемось. Хоча, може й ні, бо там і природа гарна і всі умови для життя кращі ніж у нас. Може й на зиму залишимось.
Я аж ікнула. Тобто? А діти? А як я з ними у місті на сьомому поверсі. Я вже й в садку попередила, що ми не будемо ходити. Та й ну… як діти узагалі в місті житимуть у спеку. Де їм вітамінів набратись? А гуляти захочуть, то що це мені після роботи ще й к у парк іти прохолоду шукати?
Говорила з братом, той самий стан і у нього. Не розуміє. як це воно бути має і чого мама врапт вирішила так нас підвести, адже ж знає, що в нас і відпустки уже розплановані і оплачені подорожі. А тут таке. Поміняла дітей і онуків на чужого чоловіка.
Вирішили їхати до неї для розмови серйозної. Можливо, це в неї вже вікове? ну як можна от так різко взяти і забути про якісь свої елементарні обов’язки. Треба нагадати їй, що вона ще й мама і бібуся.
Гори, санаторій… Ну і вигадала.
Неля О.
21,05,2023
Головна картинка ілюстративна.