За п’ятнадцять років я свекрусі так і не сподобалася, не вгодила, не полюбилася. Та й я вже перегоріла бажанням добитися її схвалення, доросла ж уже, хоча прокидається в мені інколи образа, що не оцінили мої старання.
Але то таке. Не про мене. Все буде про свекруху, але я не знаю як мені поступити, хоч я її й не люблю, але все ж не знаю, як бути в тій ситуації, про яку я дізналася.
Ми з чоловіком живемо за містом у власному будинку, купили за кілька тисяч, а далі Євген зробив з цієї хатки цукерочку. Гарне подвір’я, сад, часто у нас гостюють родичі, щоб не їхати на природу, бо у нас через дорогу вже й річка. Я себе вважала цілком щасливою жінкою, бо що ще можна хотіти?
Свекруха тепер не часто приїздить, то взагалі райський куточок. Добре, що її донька недалеко від неї живе. То та їй помагає дитину няньчити.
І ось я поїхала до своєї мами на кілька днів, у мене була відпустка, а мама якраз просила приїхати.
– Коля, я на тиждень поїду, беру з собою Софійку, а ти вже за Назаром сам приглянь, – сказала я чоловікові.
Той погодився, бо я так роблю кілька разів на рік, бо хочу аби й мама онуків бачила. Отож, я собі гостюю, нічого не підозрюю, що вдома відбувається.
Але якось мені так на душі важко, що ніякої радості від того, що я в мами, нема.
– Мамо, щось мене додому тягне, я маю поїхати.
– Звичайно, дитино, їдь, – сказала мама.
Але донька вирішила залишитися і я тому зраділа, що швидше доберуся.
І ось я приїжджаю додому і очам не вірю: на моєму охайному подвір’ю гора пляшок, сміття від упаковок, серветок, недоїдки.
За Миколою такого зроду не було!
Я заходжу в хату, а там мій чоловік, свекор і якась розфарбована мадам сидять та веселяться.
– Це що таке?, – прогриміла я.
– О, а ти чого так рано?
– Я вчасно! Раз ви такий безлад розвели.
– Олю, та ж тато прийшов, не зручно перед гостями, заспокойся.
– Я тобі зараз заспокоюся, бігом прибирати. Всі!
– Ти голос прикрути, – каже свекор.
– А ви пришвидшіться, якщо не хочете аби я вашій дружині зателефонувала.
Він стих, мадам попленталася до хвіртки, а він пішов з чоловіком прибирати. Вірніше робити вигляд.
Мене всю трясло. Я не знала, що вони робили в хаті, тому взялася за генеральне прибирання.
Далі зателефонувала синові.
– Чому ти не вдома?
– А тато мені дозволив побути в друга кілька днів…
Кіт з хати, миші в танець.
Я хату не відкрила до ранку, добре, що на вулиці було тепло, то вони в альтанці спали.
Зранку почали шкрябатися в двері, але я сказала, що подвір’я не прибране і я чекаю, поки там буде лад. Свекор не прибирав, а пішов на автобус, сказав, щоб я його речі дала.
Прибирав сам чоловік і на тверезий розум він вже побачив на що перетворив наші дім.
– Як ти міг впустити батька з цією?
– А що я мав робити? Він мене попросив мамі не говорити…
– Тобто, ти нашого сина таке теж будеш просити?
– Оль, ну ти ж маму знаєш, вона так вміє мозок виїсти, хай батько трохи розслабиться…
– Але вона твоя мама!
– Та в тата це не серйозно.
І от я не знаю, що робити, чи казати про це свекрусі? З одного боку, я не хочу влазити в її стосунки з чоловіком. Але з іншого боку, як вона дізнається, що я все знала, то чи не почне вона мені пакості робити? Добротою до мене ця жінка ніколи не відзначалася? Що порадите в цій ситуації?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
