fbpx
Історії з життя
— Ти можеш його урятувати, – материні очі заглядали в саму душу, – Невже ж я таку тебе виховала. Ти не допоможеш урятувати свого хлопця? Адже в тебе є необхідна сума. Ти ж на квартиру відкладаєш скільки років

— Ти можеш його урятувати, – материні очі заглядали в саму душу, – Невже ж я таку тебе виховала. Ти не допоможеш урятувати свого хлопця? Адже в тебе є необхідна сума. Ти ж на квартиру відкладаєш скільки років.

У мені останні два місяці дуже суперечливі почуття, які я не можу описати. Більш того, я не тільки не можу їх описати, але я поступово починаю відчувати, що мені просто соромно зізнатися собі в них і подивитися правді в очі.

Приблизно 6 тижнів тому у мого хлопця знайшли серйозну недугу, яку все ж можна побороти. Проблема лише в тому, що на те, аби його урятувати потрібні гроші. У його сім’ї є перша половина необхідної суми, а друга є у мене. Однак я досі не розумію чому я не дала її йому. Просто я так довго збирала гроші на власне житло. Проте зараз, коли у мене кошти нарешті практично зібрані, трапилось, ось це.

Це може здатися дивним, що я не можу наважитись, але мені здається це щось більше, ніж просто меркантильність. Може вони зможуть знайти решту грошей до крайнього терміну і мені не доведеться витрачати свої. Я на це сподіваюся найбільше, якщо чесно. Проте я хоч і не дала їм гроші зараз, але я завжди готова це зробити, коли настане останній можливий день для цього.

Просто, чому я повинна віддавати свої чесно зароблені гроші? Так, це мій хлопець, але ж він не мій чоловік. Тим більше кожна людина сама повинна вміти про себе подбати, хіба його цьому не вчили батьки? Може бути якщо я йому зараз допоможу, а ми з ним розбіжимось через місяць. Хіба це варто того?

Моя мати відкрито говорить мені, що незадоволена моєю нерішучістю. На її думку, мені зовсім його не жаль і я готова проміняти його життя на бетонну коробку. Я не серджуся на неї, тому що розумію причину її слів, але при цьому мені все-ж трохи не по собі, що вона не підтримує мене. Всі мої спроби пояснити їй свою точку зору закінчилися невдачею. Вона або не розуміє, або не хоче слухати.

Думаю, справжнє пекло почнеться, коли його батьки почнуть звертатися до мене за допомогою. Тут вже я дійсно не зможу придумати такої відмовки, щоб вони зрозуміли. Але, як пояснити їм, що ті гроші я збираю буквально по гривням, десь на чужині. Я мрію про власний дім скільки себе пам’ятаю. І врешті, ми ж не одружені. Ми одне одному ніхто, а на благочинність такі гроші я не можу витратити.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головне фото – firestock.

You cannot copy content of this page