Ти божеволієш!
– Я мушу його вернути!!!
– Перестань, ледве збулася і знову по колу? Прошу тебе. Протримайся ще трохи!
Дві подруги пильно дивилися одна на одну і так само чітко бачили, що не розуміють одна одну.
Про яку самотність може знати жінка з двома малими дітьми? Якщо ти в туалет сама не ходиш без того аби туди не завалилися дві милі мордочки, які щось не поділили? Коли душ не можна прийняти без того аби хтось не тирмав шторкою:
– Ти попрасувала сорочку?
– Де спіднички?
– Ти ведеш в садок чи я?
Коли твій сон переривають на найцікавішому місці, бо тицяють ніжками в обличчя чи заскакують з плачем під бочок. Коли твоє найбільше екзистенційне питання: як котиться Колобок? А «жабка-скрекотушка, мишка-шкряботушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик, кабан-іклан, ведмідь-набрід» ти вимовляєш самим язиком, без задіяння хоч якогось мислиннєвого процесу? Самотність? Це мрія!!! Нездійсненна!
Але страх ця жінка знає. Вона боїться аби неуважний водій, епідемія, потоп чи зомбі-апокаліпсис. Вона боїться не вберегти, недогледіти, пропустити, забути, запустити. Боїться котів і собак; бабусь і дідусів, бо надмірність солодкого і вседозволеності; чоловіка, бо надмірна строгість; себе, бо надмірна поблажливість і любов.
І вона не хоче мінятися страхами, бо це видається неспіврозмірним обміном. Переживати, що чоловік тебе не любить. Ну і? Не любить, отже, покине, отже, шукаєш нового. З дітьми так не буде. Вони завжди з тобою, навіть, сорокарічні.
Ти не маєш з ним спільних інтересів? Алло, у тебе є на це подруги! На книги, фільми, походи по магазинах. Для цього є друзі! З чоловіком головне не мати принципових розбіжностей по типу: земля – кругла, наші діти – найкращі!
Шалене кохання? Коли ти зрозумієш, що підлога – тисне, вершки – липкі, пісок – колючий, час – не показник, то ти не втрачаєш запалу, а набуваєш розуміння себе і власного комфорту. Старість? Спробуєш досягти щастя за тонкими стінами і чутливим сном малявок – поговоримо.
Приділяє мало часу для тебе? Хм… Що це таке??? Приділи час дитині, щоб вона злізла з моєї голови і я спокійно її помила. Зайнятий? То я покличу маму? Моє ти золото, вже звільнився…
Купив не той подарунок? У мене нема часу на ці дитячі ігри з святим, що має вгадати забажане тобою. Є метод натяків, прозорих натяків або прямої вказівки що і де купити.
Забув за річницю? Здивувала. Я й сама не пам’ятаю, коли це сталося, як відбувалося, але точно пам’ятаю, що дружка Люда притискалася до нього в танці. Якби не нагадування рідних і соціальних мереж…
Не подзвонив десять разів на день? Дзвонити треба лише в крайніх випадках – забув ключі чи дітей в магазині. Все. Все інше й так зрозуміло – ми кохаємо один одного, бо чого б оце зараз разом жили?
Не сказав комплімент? Отже, у нього є час на порівняння тебе з кимось і те, що в твою користь не особливо й тішить. Я гарна в порівнянні з вчора чи п’ять років тому? Чому ти це кажеш зараз, коли я в халаті і з немитою головою? Що сталося? Щось дуже серйозне???
– Тому, дорога подруго, цей твій вітряний чоловік проживе з всіма твоїми нервовими зривами, сумнівами і страхами тепер, і потім, і не втече? Якщо ти впевнена бодай в одному пункті – вертай. Якщо ж все буде навпаки, як, власне, й було, дай собі і мені спокій.
Автор: Ксеня Ропота.
Фото ілюстративне.
