fbpx

— Ти не знаєш, що таке жити без чоловіка, – сказала мені матір наступного дня, – більше я не хочу нічого слухати. Мене не цікавить, що там у вас і як було. Я швидше тебе з дому виселю ніж з ним розлучусь

Спочатку моя родина, як і у більшості, складалася з мами, тата та дитини. Але потім батьки розлучилися, мені на той момент було 5 років. Чому вони розлучилися, я не знаю досі, ми не розмовляли з матір’ю на цю тему ні тоді, ні після. Незабаром батька не стало. Так я залишилася з мамою зовсім одна. Мені здається, вона мене ніколи не любила, їй були потрібні чужі обійми і поцілунки. У мене завжди було відчуття, що я заважала. Одного разу вона сказала, що шкодує, що я є. Потім вибачалася, але ця фраза назавжди залишилася в моїй голові.

Я не знаю, що я їй зробила поганого, але думаю, що це все пішло від батька. Періодично мати приводила в будинок нового «тата», але чомусь вони надовго не затримувалися. І після чергового розставання мати ставала все некерованою. Вона ніколи не вважала за потрібне тримати себе в руках.

В мої 15 років вона привела чергового залицяльника. Він був не показним зовсім. Здавалося, що матері взагалі все одно, який чоловік буде з нею поруч, аби він був. Та й характер у пана був не цукор. Якщо йому щось не подобалося, він міг і вважав за потрібне маму виховувати. Тим не менш, вона дуже не хотіла його втратити і все терпіла.

Дуже скоро я помітила, що він і на мене дивиться якось косо і зовсім не як на дитину. Я втікла з дому матері поночі, адже вітчим геть злетів з котушок, а матері тоді вдома не було.

— Ти не знаєш, що таке жити без чоловіка, – сказала мені матір наступного дня, – більше я не хочу нічого слухати. Мене не цікавить, що там у вас і як було. Я швидше тебе з дому виселю ніж з ним розлучусь.

З цього моменту я зрозуміла, що матері у мене більше немає, точніше я перестала вірити, що колись вона взагалі у мене була.

І зараз, коли пройшло двадцять років і я маю своїх дітей, я розумію, що ні за що на світі не проміняю свою дитину на чоловіка, будь він хоч останній чоловік на світі. Як вона могла зі мною так вчинити? Пройшли роки, але сльози просто не дають дихати від цих спогадів. Хочу пробачити, але не можу.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page