fbpx
Історії з життя
— Ти при своєму розумі? Який заміж в шістдесят? А я і онуки. На кого ти все залишиш? А хто мені допомагатиме, мамо? 

— Ти при своєму розумі? Який заміж в шістдесят? А я і онуки. На кого ти все залишиш? А хто мені допомагатиме, мамо?

Я не можу зрозуміти, коли люди після 60 років знову одружуються. Хіба в такому віці можлива любов? Чому не можна просто спілкуватися? Навіщо одружуватися?

Мої батьки 33 роки прожили в шлюбі. Однак мого тата не стало, коли йому виповнилося 65 років. У 61 рік моя мама залишилася вдовою. Я зі своїм чоловіком запропонували переїхати їй до нас, вона погодилася. У нас великий будинок, двоє дітей – дівчинка і хлопчик. Мама мені допомагала з домашніми справами: готуванням, прибиранням і пранням. Дітей відводила в школу і на додаткові заняття. Дочка моя займається малюванням і вокалом, а син карате. Якщо чесно, мама дуже мені полегшила життя. Ми з чоловіком могли спокійно працювати і приділяти час один одному, не переживаючи про дітей.

Я вважала, що мамі добре з нами і вона відчуває себе щасливою. У чоловіка з нею добрі стосунки. Але якось мама повідомила нам, що в одному з місцевих клубів відбудеться вечір для одиноких сердець і вона хоче відвідати захід. Я не могла зрозуміти її, адже тата не стало лише рік тому. Вони прожили 33 роки, а вона хоче
знайти собі вже іншого чоловіка. Мені це не подобалося, але я нічого не сказала.

Після заходу мама повернулася додому в гарному настрої. Вона розповіла мені, що їй дуже сподобалося спілкування з іншими людьми. Мені стало не по собі – а ми що, з нею не розмовляємо? На цьому відвідування зустрічей для одиноких людей не закінчилися – тепер вона стала ходити на них щосереди. У цей день у сина були заняття з карате і тепер його не було кому туди відводити. Мені доводилося відпрошуватися з роботи на півгодини раніше, щоб він встиг на заняття.

Мені не подобалося, що мама відвідує ці вечори, але вона все одно туди ходила. В результаті там вона познайомилася з чоловіком. Сказала, що він її споріднена душа. Я не розумію, що це означає. Мама стала часто з ним зустрічатися, вони гуляли по місту, парку, сиділи в кафе, ходили в кіно. Я не розуміла, як це людям за 60, а вони на побачення ходять. Думала поспілкуються трохи і розбіжаться.

Однак в один прекрасний день мама завела зі мною бесіду по душах і запитала, як я дивлюся на те, що вона вийде заміж. Я остовпіла. Як це заміж? Вона ж вдова? Тим більше, що вона не самотня, у неї є онуки і в кінці кінців я. Навіщо їй це треба? У РАГСі в такому віці розписують взагалі?

Мамі не сподобалася моя реакція і вона образилася. Мовчки пішла і ночувати не прийшла. Навіть не подзвонила, ну і я не стала. Ми з нею не говорили після цього більше місяця. Я не хотіла йти перша на  примирення. Залишила мене одну з двома дітьми, але ж знає, що я працюю з ранку до вечора і не встигаю робити щось по дому. За додаткові заняття дітей взагалі не хочу згадувати.

А тиждень тому зателефонувала і повідомила, що вийшла заміж. Я не розумію, чого вона хотіла від мене? Поздоровлень? Вона зрадила пам’ять про тата і мене. Хотіла побути молодою? Онуків своїх проміняла на ледь знайомого мужика.

Як я можу з нею після цього знову спілкуватися?

Головна картинка – firestock.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

facebook