fbpx

Ти що – дивиться на мене чоловік обурено. – подругу чаєм поїла? А ціни бачила? Це ж у скільки обійшлись твої посиденьки на кухні. Підрахуємо

Наша донечка на світ з’явилась рік тому і після її появи моє життя змінилось кардинально. І я, і мій чоловік дуже довго чекали на її появу. І коли ми дізналися про те що стали батьками дуже зраділи!

Але після появи малої, чоловік став сам не свій. Він не хоче мені допомагати, не хоче підтримувати, постійно чіпляється і взагалі почав пригнічувати.

Нещодавно я якось примудрилася розбити кухоль, у якому знаходився охололий чай. Нічого особливого – побутовий випадок. Здавалося б, чого репетувати? Але він і тут знайшов привід для лекції довжиною у вечір.

Траплялося, що я з’їм його шоколадку. Так він зі мною три дні не розмовляв. Після того як я прошу його поглядіти малу кілька хвилин, поки сама чимось зайнята, так він знову ту злощасну шоколадку згадує і дорікає мені.

У магазин мені ходити не дозволяє, але сам завжди купує там тільки те, що захоче, а не те, що я прошу. І якщо в будинку чогось не вистачає, то в цьому лише моя вина і ніяк не інакше.

Ванну я не можу прийняти – тільки швидко під душем ополоснутися. Аргументує це тим, що вода нині дорога. Якщо я хочу запросити до нас у будинок подругу, він обурюється. Хоча його немає до дев’ятої вечора. Адже після роботи він завжди їде до спортзалу. На вихідні він довго спить, а потім кудись вирушає. Я не знаю куди, навіть.

Мені це все вже набридло. Я не можу зрозуміти, як із дбайливого чоловіка він перетворився на байдужу і абсолютно чужу людину. Я б уже давно пішла, але нікуди ж. Мої батьки з Херсонської області, самі розумієте, що до них я не подамся.

Все частіше думаю про те, що напевне, потрібно податись за кордон, поки можливість така є. Може хоч там мені буде легше дихати.

Проте поки не наважуюсь. Сама у незнайому країну з малим дитям? Чи все ж ризикнути?

30,12,2022

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page