— Я хочу знати правду! Де всі ті речі? Де були мої подарунки? — Мій голос був не гучним, але в ньому звучала така твердість, якої я сама від себе не очікувала. Це був не істеричний злет, а холодна, незламна вимога.
Мати сиділа на дивані, як королева, у своєму оксамитовому халаті, її щойно зроблений манікюр виблискував, коли вона з удаваною байдужістю перегортала сторінку глянцевого журналу.
— Про що ти знову, Аню? Знову фантазуєш про свого «прекрасного» батька? — Вона не підняла погляду, але в її голосі бриніла звична зневага.
— Не про його «прекрасність», а про твою чесність! Тато розповів мені про все. Про ті значні фінансові суми, які він регулярно переказував. Про всі ті речі, які він привозив мені з рейсів, — я зробила крок до неї. — Він сказав, що привозив мені їх багато. Не лише ту небесно-блакитну сукню і старі джинси. Де решта, мамо?
Мати різко опустила журнал. Її обличчя стало кам’яним, а очі спалахнули тим самим, добре знайомим мені, крижаним блиском.
— Це все моє! Я мала право розпоряджатися цим, як вважала за потрібне! Я виховувала тебе одна, я тягнула на собі весь цей тягар! Він був нікчемою, він нас кинув! — Вона промовила це, ніби виплюнула гірку отруту, а її рука стиснула край журналу.
— Він працював без відпочинку, щоб забезпечити нас! А ти розповідала мені, що я одягнена так погано і що наді мною сміються у школі, бо «це все через його байдужість»! Ти дозволяла мені ходити в скромному одязі, а сама купувала собі розкішні вбрання, золоті прикраси і влаштовувала дорогі посиденьки з подругами! За що? За що мені було роками зневажати свого батька через твою брехню?
— Ти завжди була на його боці! Завжди! — Вона почала виправдовуватися, її голос став вищим, більш метушливим. — Ти б усе одно не оцінила! Я мала подбати про себе!
— Я б оцінила, мамо! Я б отримала дитинство, сповнене тепла і правди, а не постійного негативу! Ти відібрала у мене батька, а у нього — мене! І цього ніколи не повернути!
Ця розмова була кульмінацією тридцяти років емоційної виснажливості та маніпуляцій, які я тепер розплутувала.
Мій батько, Олег, закінчував інститут, коли познайомився з моєю мамою, Ларисою. У нього були зовсім не сімейні плани: він мріяв про великі відкриття, про світовий океан.
Він не поспішав одружуватися. Але мама, як розповідають, буквально бігала за ним, завойовуючи його увагу. Так сталося, що мама була при надії, і батько, як порядна людина, одружився.
Замість того, щоб зайнятись наукою, він пішов на роботу. аби було за що жити. Це були складні дев’яності роки, і тато працював, не покладаючи рук, щоб прогодувати родину.
Тепер я достеменно знаю: поки тато «спину гнув», мама почала зраджувати йому з нашим одруженим сусідом. Мені було тоді років п’ять, і я дуже невиразно пам’ятаю ці візити. Я пам’ятаю лише, що вони з матір’ю сиділи удвох на кухні і щільно зачиняли двері.
Батьки розійшлися. Суд залишив мене з мамою. Я була маленька, і коли мені сказали, що тато пішов у далекі рейси на довгі роки і, скоріш за все, не повернеться, я плакала.
Це була вигадка моєї бабусі по материнській лінії, яку мама охоче підтримала. Мені говорили, що він мене покинув, що я йому більше не потрібна, тому він сів на корабель і «зник у тумані».
Перед самим першим класом батько приходив до мене в дитячий садок. Він хотів мене забрати, поговорити, але тут, як вихор, примчала мама і влаштувала там сцену.
Вона забрала мене. Після того випадку я захворіла. Тоді мати з бабусею мені сказали, що це через тата, і тому зустрічатися з татом категорично заборонено. Я боялася. Я повірила їм.
Батько дійсно ходив у рейси і регулярно надсилав значні кошти на моє утримання. Проте в школу мати мене одягала як сіру мишку. Іноді мені бракувало навіть елементарного шкільного приладдя, і вчителька, добра жінка, мене виручала. У школі однокласники відверто сміялися з мого скромного одягу.
Але мати при цьому купувала собі розкішні, дорогі вбрання, золоті прикраси і регулярно ходила в ресторани та кав’ярні з подружками. У нашій сім’ї було суворо заборонено навіть згадувати ім’я батька. Дозволено було говорити про нього лише в негативному ключі.
Мені постійно казали, що я одягнена так погано, і що з мене сміються лише через його байдужість, через те, що він «не допомагає».
Я дізнавалася правду поступово, вже набагато пізніше. Батько після кожного рейсу привозив мені багато красивих, якісних речей. Але мені перепадала лише їхня мала частина: та сама небесно-блакитна сукня і пара джинсів. Куди подівалися інші речі, стало зрозуміло: вони, мабуть, були перепродані або присвоєні. Навіть те, що я отримувала, мені подавалося як подарунок від мами.
— Ось, подивися, як я про тебе дбаю, — говорила вона, подаючи мені те, що насправді прислав батько. — Це все завдяки моїм зусиллям.
Як би не старалася моя мати, але заміж її більше ніхто не взяв. Хоча спроби були. Одного разу у нас вдома з’явився якийсь чоловічок. Він жив із нами кілька місяців. Мама просила мене називати його «татом», але у мене язик не повертався. Мені було тоді тринадцять років, і я вже багато чого розуміла.
Мій підлітковий період був дуже важким. Коли я бунтувала, що було природно для мого віку, мати казала мені з огидою: «Ти вся в батька». Мені було неприємно це слухати, адже мені ж все життя навіювали, що батько — недостойна людина!
Школу я закінчувала з дуже низькими оцінками. Все життя я мріяла вступити до театрального інституту, але мій рівень знань і низька самооцінка не дозволили мені цього. Я пішла вчитися на кухаря. «Хоч якась професія буде, а то пропадеш», — прокоментувала мама.
Батька я знайшла у соціальних мережах, вже коли з коханим хлопцем, якого звали Олександр, знімала окреме житло. А точніше, це він мене знайшов і боязко попросив про зустріч.
Я спочатку вагалася, не хотіла. Усе-таки, роками мені навіювали почуття зневаги до цієї людини. Але потім зважилася — запросила його до себе.
На той час я вже знала справжню причину розлучення. Дочка сусіда, того самого, з яким мама мала стосунки, розповіла мені все. Вона сказала, що через мою матір її батьки ледь не розійшлися. Мене це вразило до глибини душі.
На зустрічі батько не став розповідати мені про причину розлучення. Він бачив, що я це вже знаю. Він розповідав про інше. Про те, скільки подарунків він привозив, як його не підпускали до мене, як у нього просто забирали пакунки. Він переводив на мене значні суми і жив надією, що я ходжу «розцяцькована, як королева»!
Але найбільше мене розчулило інше. Він розповів, що знав, що я його зневажаю, бо йому передавали слова матері. І попри це, він іноді приходив до школи і просто дивився, як я йду, але не підходив, боячись скандалу і мого відторгнення.
Я слухала, сльози текли по моїх щоках, і він плакав. Ми сиділи, пили ігристе і розмовляли всю ніч. Це була найважливіша розмова в моєму житті.
Коли я виходила заміж за Олександра, батько був у морі. Але, коли він повернувся, він зробив те, що вразило нас обох. Він подарував нам з чоловіком власне житло.
Він сказав, що це його компенсація за те, що він не міг мене ростити належним чином, за те, що він дозволив матері зруйнувати моє дитинство.
— Я не можу повернути час, доню, — сказав він, обіймаючи мене. — Але я можу дати тобі фундамент для твого нового, щасливого життя. Живіть у достатку і спокої.
Після цього і сталася моя гостра розмова з матір’ю. Я вимагала пояснень за її брехню. Вона шукала виправдання, але лише плуталася ще більше. Бабуся, на жаль, вже не могла говорити, вона пішла з життя раніше, але я впевнена, що вона б теж стояла на боці матері, підтримуючи цю брехню.
Виходить, що батько все життя тяжко працював, щоб забезпечувати розкіш і коштовності моїй матері, а я не мала нічого, ще й зневажала його. За що?
Тепер я відчуваю величезну провину перед батьком. Ми тепер надолужуємо спілкування, відзначаємо всі свята, я готуюся незабаром стати матір’ю. Ми з Олександром у очікуванні.
І я знаю, що у мого сина чи доньки буде тільки люблячий дідусь. Бабуся, з її постійним негативом і минулими образами, не підійде до нього. Від неї в моєму житті було занадто багато горя, і дитинства вже не повернути.
Я не хочу, щоб її негативна енергія торкнулася моєї дитини. Я вибудовую навколо себе і своєї нової родини міцну, надійну стіну, щоб захистити їх від її впливу.
Головна картинка ілюстратвина
