fbpx
Історії з життя
— Ти знайди час, навідати якось молодих, – сказала сусідка після обміну люб’язностями. Щось у її голосі насторожило Лідію Володимирівну. І чому б вона таке сказала? Може не гаразд що у них, а син і зізнаватись не хоче. Тож, найближчими вихідними рушила провідати сина і невістку

Тридцятирічний син Лілії Володимирівни Сергій нарешті одружився. Вона була безмежно рада, так як холостяцьке життя сина її не радувало.

Сергій був єдиним і улюбленим сином у матері, але легковажним. У дитинстві і юності він подавав великі надії, але потім надії випарувалися, і Сергій став звичайним хлопцем, любителем пінного та комп’ютерних ігор.

— Дуже сподіваюся, що Катя позитивно вплине на мого Сергія, – говорила Лілія подругам, коли син заявив про одруження.

Катя, майбутня невістка Лілії Володимирівни, була зі звичайної сім’ї, працювала перукарем. Був у неї один недолік, який не подобався Лілії Володимирівні, але вона змирилася.

— Зараз всі дівчата ходять з тими штучками і пускають дим, – говорила майбутня свекруха. – Нічого не поробиш.

Зіграли весілля. Лілія Володимирівна пустила жити молодих в свою двокімнатну квартиру, а сама перебралася до мами.

Мама давно мала недугу, їй потрібен був догляд, і Лілія втомилася бігати між двома квартирами.

Переїхала вона швидко, взявши з собою тільки свої речі.

Коли Сергій привів в квартиру молоду дружину, він навіть не помітив, що мати тепер в чистій і затишній квартирі не живе. Все залишилося на своїх місцях. Навіть комп’ютер мама залишила, взявши з собою тільки планшет.

До одруження Сергій жив по чужих кутках з різними цивільними дружинами, яких мати навіть на поріг не пускала. Він дуже здивувався, коли вона запропонувала їм з Катею свою квартиру, але був радий.

Стали молоді жити та поживати. Лілія Володимирівна їм не заважала. Весь її час поглинали робота і турбота про маму. Син з невісткою іноді відвідували їх, але в основному дзвонили.

Одного разу, повертаючись з роботи, Лілія зустріла сусідку по колишній квартирі, з якої дружбу не водила, але віталася і навіть якось раз довелося звернутися до неї за допомогою.

Вони обидві зраділи зустрічі. Довго Лілія базікати не могла, тому хвилин через п’ять вибачилася і стала прощатися.

— Ти знайди час, навідати якось молодих, – сказала сусідка.

Щось в її голосі здалося підозрілим і, прийшовши додому, вона зателефонувала синові, запитала, як у них з Катею справи.

— Мама, все нормально, не хвилюйся, – сказав Сергій якимось незнайомим голосом.

Через місяць вона все ж вирішила поїхати до сина і невістки без попередження. Те, у що вони перетворили квартиру вона й уявити не могла.

Її чиста і затишна квартира перетворилася на притулок безхатченків. Бруд, сморід, підлога аж ослизла. Син з невісткою на кухні сидять, а на столі тарілки з зацвілою їжею. А головне обоє за комір заливають. Причому у кожного своя, вони з горлечка, навіть не закусюють.

— Даю день на збори, – зашипіла Лілія Володимирівна. Шукайте квартиру і з’їжджайте.

Зараз вона з сином і невісткою не спілкується. Вони поїхали навіть раніше терміну. Син привіз їй ключі від квартири, мовчки віддав, розвернувся і пішов.

— Я виставила їх і не шкодую, – каже вона. У них своє життя, у мене – своє. Нехай заробляють на власне житло. Може, на інше грошей не залишиться? А якщо не зрозуміють, що я це зробила для їхнього ж блага – значить така моя доля.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page