Мені вже багато років, майже сорок. Я розчарувалася в чоловіках і в своєму житті. Я жодного разу не виходила заміж і не маю дітей. А все тому, що мені вічно зустрічаються якісь дивні представники супутники життя.
Я тричі жила в цивільному шлюбі і всі три рази це було просто не так, як повинно бути. Мої «чоловіки» намагалися перетворити мене в домогосподарку, яка б прала і готувала борщ. А мені цього не хотілося. Я хочу працювати, самовдосконалюватися, а не стояти біля плити.
І ось я зустріла ідеального чоловіка. Він трохи старший від мене, при цьому заможний і солідний представник чоловічої половини людства. Ми обоє працюємо в сфері комп’ютерних технологій і одного разу зустрілися по роботі. Я відразу помітила, що він еталон справжнього чоловіка – уважний, ввічливий і досяг гарного положення в своїй фірмі. Не те, що мої попередні кандидати.
Ми з цим ідеальним чоловіком працювали над спільним проектом. І тоді я вирішила зачарувати його. Але виявилося, що він одружений і має двох дітей. Ну, звичайно ж, такий ідеал не міг бути вільним. Перший час я навіть не допускала думки про те, щоб забирати його з родини. Але потім я подумала, що від хороших дружин чоловіки не йдуть і якщо я зможу закохати в себе колегу, то значить не так вже він її і любить. Тим більше моє особисте життя і моє щастя набагато важливіше чужого. Я теж хочу бути коханою.
Ми стали часто спілкуватися. Спочатку це було по роботі, а потім під час наших зустрічей розмови про роботу пішли на задній план. Я не помітила, як стала коханкою. Вперше в житті я була всім задоволена. Він не просив мене готувати йому і прибирати, для цього у нього була дружина. Але з часом роль другого плану мене перестала влаштовувати. Я хотіла повністю володіти цим чоловіком, а не по кілька годин на день. Мені захотілося засинати і прокидатися з ним, і навіть варити йому борщ. Я закохалась.
Але він не поспішав йти з сім’ї. Я не розумію щиро, чому? Якщо він звернув увагу на мене, то вже про яку сім’ю узагалі мова йти може. діти? так він же їх не залишить, я дозволятиму їм іноді спілкуватись.
Тихцем записала номер його дружини і подзвонила. Розповіла усе як є, але ця жінка мене просто здивувала своєю відповіддю. При розмові зі мною, вона часто позіхала і все плутала моє ім’я. Сказала, що за роки шлюбу звикла до такого роду дзвінків і попросила не сприймати її чоловіка надто серйозно, адже він нікуди від неї ніколи не піде.
От як це розуміти? Що це було узагалі?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
