Я росла в селі, де мама й бабуся не звертали на мене уваги, а лише на гульки. Вони були винні в усіх магазина, а мене підгодовували сусіди. Якби не моя тітка Валя, то я б там залишилася і ніколи не знала кращого життя. Коли я закінчила дев’ятий клас, то вона мене забрала до себе, вірніше, забрала в місто, де влаштувала мене в гуртожиток в місцеве училище.
На вихідні вона мене забирала до себе на кілька годин, щоб я могла покупатися і нормально поїсти, а далі назад в студентське життя. Гульки мені сподобалися, то в мами з бабусею це виглядало так собі, а, коли ти молода і гарна, то це стиль життя. Я й незчулася, як зрозуміла, що при надії, але не знала від кого.
Тітка допомогла мені все вирішити і я надалі вже була обачнішою. Щоб якось мене направити в правильне русло, тітка влаштувала мене на підробіток – розклеювати оголошення. І біля одного з під’їздів я й зустріла Тимофія – він на мене двері відкрив. Прийшлося мене обтрушувати від снігу, далі поїти чаєм і так я опинилася вперше в їхньому багатому домі.
Ні, я б його й так полюбила, бо він був гарним хлопцем, але це тільки додало мені бажання бути з ним.
Батьки його були проти, але я вже на той момент була при надії і вони мали прийняти цей вибір сина.
Нам купили квартиру і я там почувалася просто чудово, особливо після того, де я жила і як раділа душу в тітчиній ванній, помальованій темно-синьою емальованою фарбою.
Бачить Бог, що я старалася бути Тимофієві гарною дружиною і гарною мамою для нашого сина Дмитрика. Але так сталося, що чоловік все більше і більше їздив у відрядження, а я залишалася вдома сама.
Якось зателефонували спільні друзі і запросили відпочити, поки нема чоловіка… І мені дуже сподобався такий відпочинок, тим більше, що я могла собі дозволити гуляти в різних гарних ресторанах, а не на підвіконнику в гуртожитку.
Там я й зустріла Гришу, який був таким мужнім, таким сильним, від нього аж мурашки по шкірі бігали. Між нами спалахнуло кохання і я вже не могла дочекатися, коли чоловік поїде у відрядження.
Але одного вечора той вернувся швидше, хотів мені сюрприз зробити, а у мене Гриша. А Гриша ж мужній чоловік от і дісталося трохи Тимофію.
Ой, що далі почалося, ту не варта й виїденого яйця подію звели до абсурду – я мала покинути квартиру!
Я просила в Тимофія пробачення і казала, що такого більше не повториться, але вже його матуся тут як взялася, то вже була марна справа якось себе виправдати. Вони забрали в мене сина, а я забрала речі і переїхала до Гриші.
Але Гриша не хотів працювати, а великих грошей я не заробляла швачкою.
Я його покинула і шукала собі іншого чоловіка по тих ресторанах, де я до того веселилася. Кілька разів мені щастило, от чесно.
Були у мене ще багатші чоловіки за Тимофія, які були готові для мене на все, але я завжди мусила зіпсувати все отакими завіряннями в коханні чергових «гриш».
Я не вважаю, що я зараз вже списана жінка, бо мені тільки п’ятдесят і я знаю, що ще зможу знайти собі заможного чоловіка, а як ні, то звернуся до сина, який тепер керує разом з батьком. Не дасть же він рідній матері ходити попід плоти.
Зі свого життя, я винесла висновок, що я просто не вмію тримати удачу в руках. Замість того аби вхопитися за неї, як це роблять інші, я собі її відпускаю і впевнена в тому, що вона мені ще випаде. От і все. А ще я дуже вірю людям, тому мене так легко можна переконати в будь-чому, і ця моя довірливість та доброта й роблять моє життя отаким.
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
