У 40 років Марина їхала до матері з важким серцем і скрученим від неpвів шлyнком. Як їй зізнатися, що вона хоче розлучатися з чоловіком, бо покохала турка?

Найбільше Марина боялася признатися у всьому матері. Вона у неї була дама серйозна і сувора. Принаймні ще й досі, незважаючи на свій похилий вік, примудрялася повчати свою вже теж не маленьку доньку. Тож Марина їхала до матері з важким серцем і скрученим від неpвів шлyнком. Як їй зізнатися, що вона хоче розлучатися з чоловіком, бо покохала турка?

Марині було майже 40 років, коли вона вперше потрапила за кордон. Випадково і неочікувано. За смішну ціну на п’ять днів. Начальник відпустив, але лише з податковим кодексом, який мала проштудіювати до повернення. З ним в обнімку на пляж і ходила.

За матеріалами – Вісник.К, автор – Юлія САВІНА.

Якось, здається, на другий день, сиділа у фойє і спостерігала за місцевими. Як вони спілкуються між собою, як емоційно хитають головами і як миттєво начіплюють на обличчя білосніжну посмішку «на всі 32», варто туристу звернути на них увагу. Ось діловито зайшов у готель якийсь турок з невеличкою валізкою. Через хвилин 20 повернувся, перекинувся кількома словами з адміністратором і сів якраз напроти неї. Вже за 50, сиві скроні, а на валізці, яку поставив поряд, – червоний хрест. «Певно, лiкар», – відмітила про себе.

Отямилася від споглядання лише тоді, коли зрозуміла, що турок теж взявся її роздивлятися. Зиркнула знічено, а він розплився в усмішці.

– Привіт, – привітався російською. – Я Реджеп.

Але вони тоді так і не встигли поспілкуватися. Його покликали, мусив терміново йти. Наступного разу Марина побачила турка мало не перед від’їздом. Виявилося, що він щодня приїжджав у готель, шукав її, але ніби сама доля була проти. А це вже врешті зустрілися і поговорили. Без жодного натяку на продовження: у неї чоловік і діти, у нього – теж сім’я…

***

Але… продовження почалося, щойно Марина зійшла з літака у Києві. Прийшла есемеска від того Реджепа: «Як долетіла, як дорога?» Аж посміхнулася. І так солодко стало на душі: десь далеко хтось про неї пам’ятає. «Рідний чоловік, напевно, і не помітив, що вона була відсутня», – хмикнула сама до себе. Шлюб у них вже давно тріщав по швах. Одружувалися молодими, зеленими. Одна по одній дочки наpодилися, а далі прийшло розуміння, що зі спільного у них лише діти і більше нічого. Так і жили. Він собі заводив кoханок, вона занурилася в роботу.

А Реджеп не забував. Почав дзвонити. Розповів, що теж буде розлучатися з дружиною. Хоча у них це дуже довгий процес. Через пів року такого телефонного роману став запрошувати в гості. Сумнівалася, боялася. Он скільки різного про тих турків розповідають… Але таки ризикнула, полетіла знову.

Турок стояв в аеропорту з квітами. Влаштував їй пишний прийом, ледь не співав від щастя. І відразу ж повіз знайoмити зі своїми батьками. Почувала вона себе тоді геть кепсько, сором її з’їдав. Адже не тільки батьки, а й вся величезна родина з’їхалася подивитися на українську «наречену Реджепа». Їй навіть перстень подарували за якоюсь їхньою традицією. Мовляв, це означає, що сім’я не проти вибору сина.

***

Відтоді і їй довелося круто змінювати життя. Мама, звісно ж, не зрозуміла. Вона оцінить закордонного зятя через кілька років, коли погостює місяць у Туреччині. Чоловік мстиво сказав, щоб забиралася під три чорти на всі чотири сторони, але про їхню квартиру не сміла й думати. Дочки знизали плечима – вони вже мешкали окремо і самі влаштовували своє життя. Навіть посміялися: «Ну, мам, ти давай там добре все розвідай, а ми переїдемо до тебе жити».

Читайте також: – Ні, дорогенька, це не моя дuтuна. Це твого. Ігор розізлився. Шаpпнув Віру з дивану. Поставив перед собою і мовив: – Мама все влаштує. Це не моя дuтuна

Щоправда, стати дружиною турецького бея їй вдалося аж через три роки. Спочатку він довго виплачував допомогу колишній дружині, потім чекали, коли його дочка поїде вчитися в інше місто. Не раз довелося Марині і плакати, поки звикла до життя в мусульманській країні. Їм було важко розуміти один одного. Мова, релігія, виховання – усе інше. Їй довелося навчитися зайвий раз промовчати, не відповідати зопалу, обходити гострі кути. В турецьких сім’ях чоловік має бути головним, і це не обговорюється. Тож вискочити з подружкою зненацька на каву чи в кафе не вдасться – чоловіка треба про це попередити.

***

Відтоді минуло вже 10 років. Працює тепер разом з чоловіком в його клiніці адміністратором. Діти навідуються у гості, підкидають їм онуків. Життя продовжується…

За матеріалами.

Фото – ілюстративне

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!