fbpx
Історії з життя
У 45 вона кардинально змінила своє життя і поїхала жити до Італії

Багато хто думає, що 40 або 50 – це вже кінцева зупинка, що життя вже не зміниться і буде спокійно собі текти до старості і пенсії. І це лякає багатьох, адже перспективи, в цілому, досить безрадісні. Але ж завжди можна все змінити! У житті завжди є місце для кардинальних змін, для того щоб перевернути все з ніг на голову і бути щасливим.

Ми хочемо поділитися з вами історією Олени Чеккіні, яка довела, що в 40 життя тільки починається, та й взагалі починається тоді, коли ти сам цього захочеш.

Життя після 40

Олена розповіла свою історію на власному сайті, щоб поділитися всіма тими подіями, які відбулися з нею, і довести кожній людині, що починати життя з чистого аркуша ніколи не пізно. У 45 років ця жінка круто змінила своє життя: вийшла заміж за іноземця і переїхала жити до Італії. І адже звучить все це так просто, але зважитися на подібний крок напевно нелегко.

Олена згадує: “Погодьтеся, в 45 років поміняти країну, мову, залишити нехай вже дорослого, але єдиного сина, ох як не просто”. Але все склалося так, що цей, здавалося б, нерозважливий крок, став єдино вірним варіантом. І що сказати, жінка жодного разу не пошкодувала про це.

Жінка подивилася на своє життя зовсім інакше. А особливо на питання віку. Італійці про вік не думають. Вони взагалі відносяться до життя трохи простіше, ніж ми. Треба сказати, що тривалість життя в Італії більша, та й на пенсію італійці йдуть пізніше. Адже хороший фахівець там цінується в будь-якому віці.

Саме тому вони не чекають виходу на пенсію, щоб почати жити. Місцеві жителі живуть тут і зараз, роблять те, що хочуть робити. Навіть якщо ти не станеш в цьому професіоналом, зате отримаєш задоволення. Хочеш ганяти на мотоциклі? Італійці будуть ганяти, навіть якщо за плечима сотня років.

Олена розповідає: “Не вийшло стати професійним співаком, співатимуть у вільний від роботи час вечорами. Один мій знайомий, інженер на пенсії, давно переступив 70-річний рубіж, так наярює по четвергах в одному з барів джазові композиції, що послухати його приїжджають з сусіднього містечка. люди живуть в повну силу, не ставлячи собі ніяких обмежень”.

Та й до роботи у них зовсім інше ставлення. Для нас часто робота – це все життя, але не для італійців. Вони працюють для того, щоб вистачало на життя. Італієць не працюватиме понаднормово або у вихідні ні за які гроші. Адже куди важливіше провести цей час з друзями та рідними. Вечеря в колі сім’ї – це найцінніше, що тільки може бути.

Особливу увагу Олена приділяє тому моменту, наскільки по-різному живуть жінки у нас і в Італії. У нас жінка вся в турботах про інших, після виходу на пенсію вона намагається дітям допомогти, онуків няньчити, та ще й на дачу з’їздити, щоб всякого добра там виростити. В Італії все це має зовсім інший вигляд.

Олена розповідає: “Ось італійки, обожнюючи онуків, ніколи не будуть з ними сидіти. Вони із задоволенням візьмуть дитину, але тільки на декілька годин пограти, погуляти, з’їсти разом морозиво. У неї зовсім інші плани: попити кави з подружками, шопінг, перукар, до якого вона ходить як мінімум раз на тиждень. Іноді щоб просто вимити голову і укласти волосся. А ще щотижнева п’ятнична вечеря з друзями в улюбленому ресторані”.

Вони живуть на повну, для себе, але не забувають про сім’ю. Хтось назве це егоїзмом, але мені здається, що це єдино вірний шлях. Жити для себе, здійснювати свої плани і мрії, адже життя-то одне і проходить воно швидко.

Як би там не було, італійці дивляться на життя простіше, у них немає в голові прописаного стереотипу “а що ж про мене подумають, якщо я зроблю це”. Італійка цілком може дозволити собі сходити ввечері в бар одна, не забиваючи собі голову тим, що на неї хтось не так подивиться.

Жінки там відчувають себе набагато впевненіше, вільніше. Вони носять одяг, який їм подобається, навіть якщо він “не за віком”. Кому яке діло? Ну хто сказав, що, переступаючи певну позначку, ти вже не можеш робити те, що тобі хочеться? Якщо хочеш танцювати, просто танцюй. Саме такої точки зору дотримуються італійки.

Є ще одна річ, якої варто повчитися в італійців: вони схиблeні на здoрoв’ї. Бути може, саме через це вони так довго живуть і зберігають ясний розум до похилого віку. 90 – це ще не вік для них. Натуральні продукти, біг вранці, велосипед, піші прогулянки – це щоденний набір будь-якого італійця.

При цьому італійці ніколи не відмовляють собі в їжі, вони любителі добре і багато поїсти. Олена ділиться: “Італійська кухня – найсмачніша в світі. Тепер я знаю секрет, як їсти італійську пасту і не повніти. Поділюся з вами. Її потрібно їсти виключно в обід і ніколи на вечерю”.

А ще постійні огляди у лікaря. У нас люди йдуть в лікaрню тільки тоді, коли зовсім вже не під силу, а в Італії здають аналiзи раз на півроку. Просто щоб упевнитися, що все добре. Це нормальна турбота про себе і своє здoрoв’я. Адже хвoрoби тільки ускладнюють життя. А навіщо це?

Ми не намагаємося порівнювати і говорити, що у нас погано, а там виключно добре. Звичайно ж, ні, просто є у цих людей чому повчитися. Та й у Олени зокрема. Вона зважилася змінити своє життя і тепер абсолютно щаслива. Можливо, потрібно частіше зважуватися на божeвільні вчинки, зайнятися тим, про що давно мріяв. Вік – це всього лише цифра, забудь про неї і будь щасливий!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook