fbpx
Історії з життя
У мами було своє життя. Вона нещодавно вдруге вийшла заміж за мужчину, що був на 7 років молодший від неї. Мама по суті переживала медовий місяць, так я трохи кепкувала над нею. Вона не ображалася, бо насправді була закохана у цього чоловіка. Тому й жила лиш власним клопотами. Бабусина хата потопала в бур’янах і зовсім не цікавила маму. За її згодою я зробила у хаті ремонт. Оновила дах, огорожу. Потім змінила дещо всередині і запросила перших туристів

На десятому році подружнього життя я розлучилася з чоловіком. На руках у мене залишилася 8-річна донечка. Чоловік не працював офіційно і аліментів не сплачував, грошей на дитину також не переказував. Для мене це було в перші місяці ледь не кінцем світу – ледь зводила кінці з кінцями. А потім з’явилась ідея.

Моя бабуся по маминій лінії жила в Карпатах. Її не стало п’ять років тому. Хатинка серед гірських полонин залишилася пустувати. Моя мама не хотіла нею займатися, хоч за документами вона належала їй.

У мами було своє життя. Вона нещодавно вдруге вийшла заміж за мужчину, що був на 7 років молодший від неї. Мама по суті переживала медовий місяць, так я трохи кепкувала над нею. Вона не ображалася, бо насправді була закохана у цього чоловіка. Тому й жила лиш власним клопотами. Бабусина хата потопала в бур’янах і зовсім не цікавила маму.

За її згодою я зробила у хаті ремонт. Оновила дах, огорожу. Потім поміняла дещо всередині. Спочатку це була моя зона відпочинку. Таке собі раювання посеред буйної зелені і високих гір. Тут моя душа знайшла спокій. І донечці Олі було добре – бігала ввесь день серед різнотрав’я, виловлювала метеликів, заслухувалась співом тутешніх пташок.

А потім я почала здавати дві кімнати туристам. Так заробляла додаткову копійчину собі на прожиття. Правда, часом було не просто самій усе тягнути, але діватись нікуди – думала про освіту дочки, про репетиторів. Із мінімальною зарплатою я точно не витягну. І це додавало мені сили.

Так минув рік. А наступної весни раптом мама заявила, що це її хата, і я повинна віддати ключі, бо вона також хоче здавати її туристам.

– Як, мамо? Адже ж я тут живу і дім я ремонтую, чому ти не згадала про цю хатину коли я на ремонт даху кредит брала?

Вона сказала, що поступово все поверне. Мене, звичайно, вкрай засмутила така її позиція. Адже до того її абсолютно не цікавила ця хатинка, а коли я зробила в ній порядок, раптом згадала.

Вирішила діяти. Для цього поговорила з сестрою і вона теж на мій бік стала. Наша мама ніколи такою не була, останнє нам віддати ладна була, а тут на тобі – мене фактично в нікуди відправляє, бо їй гроші раптом потрібніші стали.

Не знаємо тепер як мамі очі відкрити на все що відбувається. Явно ж тут без її нового чоловіка не обійшлось, це точно. Просто, чоловіки вони ж не рідні, а ми діти, як не крути єдина опора.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page