У мене діло до розлучення йде активно. Чоловік – прекрасна людина і я його справді люблю, але є у нього одна єдина неймовірно негативна риса характеру – він добрий і жалісливий.
Саме доброта, проста людська доброта якої кожному так не вистачає і привабила мене до нього. Ми жили у гуртожитку і таких світлих і здається, люблячих увесь світ очей я в своєму житті не бачила. Таким людям завше не просто, їхній характер вважають слабким, хочуть скористатись, але Богдан не такий. Є у ньому отой внутрішній стрижень, ота справжня чоловіча харизма, завдяки якій його поважали і замовкали, коли він починав говорити.
Коли я стояла у вельйоні перед іконами, то вважала себе найщасливішою дівчиною у світі. Богдан нарешті став моїм чоловіком і наше життя буде райдужним і прекрасним. Яка ж наївна.
Зараз ми обоє у столиці проживаємо. Квартира не надто велика усього дві кімнатки, а враховуючи, що у нас ще й діток двоє, самі розумієте місця не надто багато. Ми з Богданом працюємо, не деректори, але на життя вистачає, вірніше не так – вистачало б, ще й відкласти вдавалось, якби не Богданова доброта.
Справа в тому, що мій чоловік дуже жалісливий. Ну не може він пройти повз цуценя, чи котенятко маленьке. Він приводить додому загублених собак, котів, що втекли від господарів, чи тягне знайдених котенят цуценят, а одного разу навіть ворона приніс, з пошкодженим крилом. І все це нявкаюче, гавкаюче, виюче і пробачте, вічно усе загиджуюче (бо ж перелякані і місце не знайоме) царство у нас в квартирі живе.
Богдан усе те купає. виводить паразитів, виліковує, розчісує підліковує і починає шукати тим тваринкам житло. Звісно, звучить мило і гарно – добрий чоловік, але спробуйте пожити коли у вас у домі повно знайд. Дерматолог мій друг уже. Я знаю як виглядає наочно ледь не увесь дерматологічний довідник, адже я і діти і Богдан мали усі ті картинки на собі.
А гроші… Богдан витрачає на оте все ледь не половину зарплатні. У нас кіт старий знайда живе, так у нього таке спеціальне харчування, що й діти мої на стільки за місяць не наїдають. А ветеринар, він хоч і друг кращий і кум наш, а оплачувати його усче одно потрібно і чеки там такі, що хоч плач.
Богдан прилаштовує тваринок, але на цьому не все – він ще років з кілька телефонує власникам і запитує. чи все там добре. Інколи тварин нам повертають із “додатком”: “Ми рибок завели, а дітям набридли. Заберете прилаштуєте десь?”. І оте десь місяцями у нас вдома, доки не знайдеться йому дім.
Я вже більше жити у тому звіринці просто не можу. Чоловік мене не чує. Говорить, що не зможе жити і спати спокійно знаючи, що десь є беззахисне створіння якому потрібна його допомога.
Розумію, що його не зміниш, але й я дійшла крайньої точки.
Невже розлучатись?
15,11,2022
Головна картинка ілюстративна.
