Я мама двох дітей. Обоє вже виросли та облаштувались у життя. мають і сім’ї. Донька та син живуть у різних містах, тому зустрічаємося ми не часто.
Скажу зразу, аби було зрозуміло – дітей та онуків я не розділяю — любимо і допомагаємо по мірі сил усім і однаково. Ми з чоловіком намагаємося в життя молодих сімей не лізти, лише коли просять дати пораду чи чимось допомогти.
Дочка із зятем частенько до нас навідуються. Між нами завжди були чудові стосунки. А ось сина після одруження ніби підмінили. Він ніколи не приїжджає в гості, до себе не кличе, а невістка навіть поговорити телефоном з нами не хоче. Ми бачимося раз на рік, і то не завжди.
Олена мені ще до того, як вони одружитись повинні були дещо цікавою видалась. Справа в тому. що вона дівчина дуже економна, навіть занадто. Купує вона речі тільки дорогі. Вона впевнена. що краще один раз придбати щось хороше ніж десять раз дешеве. Але якщо інші купують просто якісні і трішки дорожчі речі, то Олена не така – вона купує найдорожче.
Взуття, то тільки по шість сім тисяч за пару. Причому, це стосується і її і онука нашого. Якщо купувала дитячу коляску, то за сорок тисяч, причому продала в половину дешевше.
Але ось у чім річ – вони живуть на дві середні зарплати. Тобто, отримують у середньому по десять, дванадцять тисяч. І от, аби придбати чергову обновку, вони економлять. Можуть їсти пусті макарони два місяці, але все ж придбають машинку пральну і сушилку найкращі і найдорожчі.
Нещодавно у онука був ювілей – 10 років. Син мене запевнив, що відзначати вони не збираються. Я все одно попередила, що ми приїдемо, адже хочемо побачитись та особисто привітати онука.
— У нас багато справ, не треба нікуди їхати! – сказала невістка. – Ми пояснили Богдану, що зараз збираємо на авто і подарунок йому не зможемо придбати. Та й на гостей кошти потрібні а в нас кожна копійка на рахунку, він все зрозумів і ви зрозумійте і не їдьте.
— Ми не затримаємось, привітаємо та поїдемо, — відповіла я.
Ми купили онукові велосипед, гостинці, сіли на автобус і помчали вітати іменинника. Онук був щасливим, коли побачив подарунок. Він довго нас обіймав і аж просльозився. Сказав, що то єдиний подарунок який він отримав у свій день народження.
Тут із кімнати вийшов син мій. По його обличчю було видно, що він дуже невдоволений нашим візитом:
— Тату, мамо, на два слова. – сказав і вийшов на кухню.
Коли ж і ми туди пройшли, то почули таке від чого і досі відійти не можемо:
— Ви дорослі люди. Ми вас просили не приїжджати, не везти подарунків. ми нині на авто кошти збираємо, Богдан усе знає і розуміє. А тепер вийшло, що ви добрі і хороші, подарували подарунок, торт привезли, а тато і мама про єдину дитину не дбають. Чи ви спеціально так зробили, чи як вас узагалі розуміти?
Ми намагались щось йому пояснити, але нічого не вийшло, син нас просто культурно за двері виставив. Поїхали додому так і не роздягнувшись і не випивши чаю із дороги. тепер, навіть не телефонує нам і онук слухавку від нас не бере.
От скажіть, хіба ми мали із чоловіком слухати сина? Онуку день народження а дитина без подарунків повинна була бути, бо тато із мамою авто собі надумали придбати?
От хіба ми не вірно вчинили, а?
23,03,2023
Головна картинка ілюстративна.
