fbpx
Історії з життя
У нас одна єдина донька, яку ми дуже любимо і вклали в неї всю свою молодість і кошти. Пів року тому, вона тимчасово не працювала, тому постійно просила у нас гроші в борг. То дві, то п’ять тисяч. Ми звісно ж виручали. Набралось ні багато ні мало 55 000 гривень. Всі наші заощадження туди пішли. А коли донька все ж вийшла на роботу і почала отримувати зарплатню, я попросила повернути борг. Що тут почалось?

У нас з чоловіком одна дитина – дочка. Купували їй єдиній кращі речі і продукти харчування, дали чудову освіту, купили квартиру в престижному спальному районі міста (ми живемо в обласному центрі). Але у вихованні нашої дівчинки ми десь помилилися. Тому замість вдячної дитини отримали те, що отримали.

Вона завжди була талановитою дівчинкою. Ми віддавали її в кращі гуртки в місті. У дитинстві брала участь в спортивних змаганнях, пісенних і танцювальних конкурсах. Не завжди отримувала перші місця, але часто отримувала призи глядацьких симпатій. Та й учителям в школі подобалася, хоч і не була відмінницею. Просто чарівна дівчинка з хорошим характером.

Коли закінчила середню школу, стала замислюватися про отримання вищої освіти. Я хотіла, щоб вона вступила до коледжу, тому що проходила на бюджетну основу. Але вона сказала, що це не престижно, і дорікнула нас з чоловіком в тому, що шкодуємо гроші їй на освіту. Я проковтнула образу і дозволила їй робити все, що вона забажає, аби була щаслива.

Дочка закінчила вуз і отримала диплом. Ми сказали, що на цьому все – нехай шукає роботу і заробляє на життя сама. Точніше, так сказав чоловік. Я досі потайки допомагаю їй фінансами, але він проти. Чоловік вважає, що не можна балувати дитину, інакше виросте і сяде на шию. А батьки не вічні, і що дочка буде робити, коли нас не стане!

Вона влаштувалася журналістом в солідну компанію. Але швидко звідти пішла через неадекватну (за її словами) начальницю. Потім нова компанія, потім ще одна. Я натякнула, що, може справа не в інших людях, а в ній. Зрештою, не може ж всюди все бути настільки погано! Але вона стояла на своєму і говорила, що хоче знайти роботу своєї мрії, але не може.

Дочка заробляла небагато, але я вважаю, що цього мало вистачати на життя (оренда квартири, покупка продуктів,​​розваги). З одягом, взуттям та косметикою їй допомагала я. Ми з чоловіком вирішили пожити для себе і поїздити по світу. Але через кілька місяців з моменту працевлаштування Юля (так звуть нашу дочку) почала дзвонити десь раз в два тижні і просити вислати гроші в борг.

То 2, то 5 тисяч гривень. Щоразу обіцяла повернути через місяць, але пройшов рік, а своїх грошей ми так і не побачили. Якщо бути точним, накопичилася сума в 55 000 гривень. На ці гроші ми могли б злітати в Туреччину чи Єгипет, про які завжди мріяли, але не робили, оскільки хотіли допомогти доньці.

Коли вона приїжджала додому, я мимохіть питала про її фінансовий стан, але про борг не говорила. Вона теж про це не згадувала, я думаю, що навмисно. Кожен раз хвалилася своїми успіхами, але про гроші – ні слова. Я розумію, що ми батьки, і просити гроші назад ніяково. Але вона поводиться теж не по дорослому, коли не цікавиться, як йдуть справи у нас з чоловіком, і чи потрібні нам гроші.

Якось дочка приїхала до нас на чергові довгі вихідні, і я заїкнулася, що ми з чоловіком (тобто з її батьком) хочемо полетіти у відпустку. Вона пораділа за нас. Потім я натякнула, що було б непогано зібрати борги зі всіх родичів і друзів. Вона зробила вигляд, що не зрозуміла мій натяк, і нічого не відповіла.

!-- Composite Start -->

Тоді мені довелося йти прямо і питати прямо, чи збирається вона повертати гроші. Ніякої зрозумілої відповіді я не отримала. Вона сказала, що нам гроші дорожче, ніж рідна дочка, потім зібрала речі і пішла. Протягом місяця не дзвонила і не приїжджала, тобто ми ніяк не спілкувалися.

Потім начебто помирилися, і я вже не хочу заводити розмову про гроші. Я розумію, що сума велика, але нам з чоловіком вона зараз потрібна, ми на неї розраховували. Тим більше, що дочка брала гроші в борг, а не як подарунок. Якби вона попросила гроші просто так, питань би не було. Але ми з чоловіком розраховували, що це борг, який буде повернений. Без цієї умови гроші я б не дала.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page