Одружені вони вже майже 4 роки, моїй онучці Нінг скоро виповниться три рочки.
Щоб ви розуміли, ми з батьком дуже любимо свого сина і завжди підтримували його у всьому. Чекали його більше 7 років, до цього у мене ніяк не виходило стати батьками. І тільки в 32 роки я, нарешті змогла стати мамою. А після Павла народила ще двох. Так що він для нас щасливий талісман. Але ось до його дружини ми не звикли досі.
Він познайомився з нею в університеті Гуанчжоу, куди поїхав вивчати китайську філософію. Сам вибрав країну, факультет. А до цього майже 5 років вчив китайську мову, тому що схиблений на китайській культурі.
Найцікавіше, що, коли син їхав, у нього була чудова дівчина. Зустрічався з нею майже 3 роки. Тоді ще про весілля ніхто не говорив, але і він, і ми цього не виключали.
І ось, як грім серед ясного неба. Приїхав додому з дружиною. Причому нам нічого заздалегідь не говорив. По скайпу сказав тільки, що нас чекає величезний сюрприз.
Сюрпризом виявилася «Юленька».
Труднощі в спілкуванні у нас почалися практично зі знайомства. Ми, звичайно, накрили стіл, чекали їх з нетерпінням. Зібралася вся сім’я, мої батьки, чоловіка, брати Павла.
По-перше, ми спілкувалися з нею тільки через перекладача, тобто нашого сина. Це було дуже незручно і скуто. По-друге, вона не проявляла ніяких емоцій. Кілька разів посміхнулася, але чому, бог її знає. Юйлінь навіть не намагалася з нами спілкуватися. Вона просто сиділа мовчки і іноді пила воду. Нічого міцнішого – тільки воду.
Хвилин через 40 ми всіх почало напружувати застілля, син це зрозумів і вирішив згорнути торжество і відвести дружину.
Коли двері за молодими зачинилися, в нашому домі запанувала повна тиша. Ніхто не знав, що сказати. Тільки мій чоловік філософськи зауважив: «Це його вибір, і ми повинні його прийняти».
І ми прийняли. Але не душею і серцем, а, скоріше, розумом.
Наша невістка здається нам дуже поверхневою і вкрай розніженою. Я читала, що китайські чоловіки схильні шукати іноземок для шлюбу, бо у їх дівчат мало того, що завищені соціальні вимоги (квартира, машина, гроші), так ще й сам чоловік повинен бути ідеальним.
Я знаю, що мій син сам ходить в магазин і часто готує, тому що для «Юльки» догляд за донькою – це вже важка праця. І це при тому, що у них є ще й няня, що приходить на кфлька годин.
Іноді телефоную синові і чую на фоні вереск своєї невістки, щось вигукує йому, я щось не розумію про що. Але Павло змушений швидко закінчувати розмову.
За ці роки ми з нею бачилися від сили разів п’ять. Син завжди приїжджає до нас сам. І це для нас свято. Іноді його прориває, і він відвертий зі мною. Каже, що важко йому з нею, немає внутрішньої спільності, але покірно йде додому до доньки, яку обожнює.
До речі ім’я для дитини вибирала, звичайно, вона. Було висунуто ультиматум – ніяких слов’янських імен, тільки китайське.
А ще наша Юля дуже меркантильна особа.
Ми завжди вітали індивідуальність і незалежність наших дорослих дітей. Так, готові допомогти в разі потреби кожному, але не закидаємо їх грошима чи подарунками.
А ось у нашої невістки, здається, інші поняття. Схоже любов у неї нерозривно пов’язана з фінансовими вливаннями.
Вона вважає, що, якщо ми не закидаємо їх грошима і не купуємо речі, значить, не любимо, і вони не можуть розраховувати на нас. А ось наше добре ставлення до неї, любов до сина і внучки нічого не означає.
Наведу кілька прикладів. Відвідували їх після народження онучки. Коли приїхали в квартиру, у них в прямому сенсі слова не було що їсти. Для дитини не були куплені елементарні речі, включаючи коляску.
Виявляється, вона ще перед появою немовляти купила собі айфон останньої моделі і витратили всі гроші, відкладені на придане.
Невістка відкритим текстом попросили нас піти в магазин за речами для маляти. Причому зробила це українською мовою, хоч і ламаною.
Звичайно, ми були раді допомогти, але не очікували, що все це, включаючи ліжечко і ванночку ляже на наші плечі.
Витратили майже 800 доларів на дитячі товари та особисті речі для нашої невістки, які вона згадала в списку. Ще й продуктів купили.
Син дуже хвилювався і обіцяв все повернути. Через тиждень приніс тільки 200 доларів, каже, що дуже не вистачає зарплати. А він працює в крупній компанії перекладачем. Звичайно, ми анулювали борг.
А кілька місяців по тому дізналися, що наша невістка була засмучена тим, що син віддав нам 200 доларів.
Вона каже, що наша любов – це просто слова, тому що ми не підкріплюємо її грошима.
І ось ще цікавий випадок. Коли вона кілька місяців була в Китаї з нашої онукою, відвідувала своїх батьків, робила китайське громадянство дитині і ще щось там, їй довелося відвезти доньку в лікарню. Словом, у них були медичні рахунки на суму від 3000 до 4000 доларів. Її батьки заплатили чимало. І ми дали їм 1000 доларів на допомогу. Природно ні про яке поверненнях грошей не йдеться.
Чесно, ми хотіли б налагодити хороші стосунки з нашою невісткою. Але ми ніяк не зрозуміємо, чи є ці непорозуміння результатом поганого виховання дівчини чи причина в культурних відмінностях і менталітеті.
До речі, та дівчина, з якою зустрічався син до нашої невістки, дуже переживала розрив з ним.
Я якось зустріла її в торговому центрі, поговорили про життя. Вона вийшла заміж за гарного хлопця, зараз, будучи при надії, відкриває свій бізнес, пов’язаний з арт вишивкою. У центрі вона якраз знімає приміщення.
Загалом, мені залишається тільки позаздрити її свекрусі.
За матеріалами – WеllWеl
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
