Моєму синові зараз тридцять років. Одружився він шість років тому, дружина хороша, на три роки молодша за нього. Загалом, все добре. Перші два роки вони жили без дітей, потім невістка подарувала першу дитину. Ми, звичайно, натішитися не могли. Але через рік вона повторила подарунок, і ще через рік з гаком з’явилася і третя дитина.
В наш час, це більш ніж достатньо. Але недавно я дізналася, що моя невістка знову при надії, і збирається ставати матір’ю вчетверте. Якщо чесно, то я вважаю що це вже занадто. Звичайно, через постійні декрети один за іншим, вона працювала тільки в перші два роки їх спільного життя. Весь інший час мій син працює один, і на двох роботах. Він старається, як може, але видно з його зовнішнього вигляду, що він дуже втомлюється і недосипає. Це і зрозуміло, він часто з однієї роботи їде на іншу. Вихідних практично немає, а якщо і бувають, то маленькі діти поспати не дають.
У наш час дуже дорого утримувати трьох дітей. Одній підгузки потрібні, другій щось вилікувати потрібно, третя росте як на дріжджах, постійно потрібен новий одяг. Дружину теж потрібно одягати і взувати, про комуналку я вже мовчу. А моя невістка вирішила завести четверту дитину!
Вона хоче мого сина зовсім на той світ загнати? Він же так довго не витримає. Про що вона взагалі думає? Адже дітей не тільки виростити потрібно, їх треба ще на ноги поставити, дати освіту. Невістці зараз двадцять сім років, досвіду в роботі немає, виходить, що все лежить на плечах сина. Вона після такої великої перерви навряд чи потім знайде хорошу роботу. І не здивуюся, якщо вона потім вирішить ще й п’яту дитину придумати.
Як би їй делікатно натякнути, що пора зупинитися, і подумати про майбутнє дітей, які зараз ростуть? Мені просто сина дуже шкода. Він хоче, щоб у них було все, що потрібно, і нічого не говорить дружині. А вона радіє тому, що сидить вдома. Це звичайно добре, вона приділяє вихованню дітей багато часу, підтримує порядок і затишок в домі. Нічого поганого не можу сказати, як господиня вона хороша. Але ж синові доводиться одному тягнути сім’ю з п’яти осіб. А буде ще більше. Просто і невістку не хочу образити, не знаю, як вона відреагує. Вона, в принципі, людина непогана, але її бажання клепати дітей без зупинки я не поділяю.
Синові намагалася сказати, але він якось не звернув уваги на мої слова. Або зробив вигляд, що не чув. Справа в тому, що він дуже любить свою дружину, і ніколи їй ні в чому не відмовляє. І дітей дуже любить. Я все це розумію, але ж їм потім буде дуже важко, я ж про їхнє майбутнє хвилююся. Якщо син продовжить працювати в такому ж ритмі, він почне хворіти і не зможе працювати. Хто потім їм допоможе? Адже потрібно жити не тільки сьогоднішнім днем. Невже я не права?
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
