fbpx

У наше невеличке селище що на Полтавщині приїхало дуже багато людей з лютого минулого року. В основному це жінки із дітьми, але серед них є і чоловік з трьома малими хлопчаками. Микола – вдівець і сам ростить діток. Нещодавно він запропонував мені вийти за нього я на сьомому небу від щастя, але несподівано категорично проти виступила мама моя. А причина просто смішна

У наше невеличке селище що на Полтавщині приїхало дуже багато людей з лютого минулого року. В основному це жінки із дітьми, але серед них є і чоловік з трьома малими хлопчаками. Микола – вдівець і сам ростить діток. Нещодавно він запропонував мені вийти за нього я на сьомому небу від щастя, але несподівано категорично проти виступила мама моя. А причина просто смішна.

Микола оселився у старій хаті, що поруч із нашою пусткою років із п’ятнадцять стояла. Там були і меблі і штори на вікнах, але ж не жив ніхто довго, то й подвір’я заросло і у домі роботі повно було. Ми з мамою до себе їх на перший час забрали і допомагали чим могли, аби хоч трішки побут у них там налагодити.

Те що Микола добрий господар було видно одразу, бо узявся до роботи завзято і все у нього в руках так і горіло. Подвір’я розчистив, дім до ладу привів, ще й город засадив. я йому допомагала шпалери поклеїти ну і так, коли їсти приготую, коли з дітьми побуду. Так ми з ним і зійшлись, ніби як зустрічатись почали, хоча які там “зустрічатись”, він мені одразу пропозицію зробив.

На жаль, стати мамою для своїх дітей я ніколи не зможу, але саме це дає мені життєві сили. У мене є відчуття, що саме цим дітям я маю віддати свою любов і материнське тепло.

Але несподівано моя мама виступила категорично проти того, щоб я залишалася жити з Миколою та виховувала чужих дітей. Вона вважає, що світ великий, а я молода і ще матиму власну сім’ю. За її словами мені не варто своє життя і здоров’я класти на добробут чужої сім’ї. Я звичайно розумію, що вона вірить у краще до останнього, але сама не уявляє навіть про що йдеться.

Маму мою ніби підмінили, я її сама не впізнаю. скільки раз вона говорила усяко Миколі, скільки раз казала, аби ноги його не було поруч із нашим домом. Мені ж вона заявила, що я повинна обирати: чи вона, чи та сім’я.

Прошу дуже вашої поради, як мені бути? Микола і його сини для мене стали рідними і своїми, я вже й не уявляю, як я жила, чи й житиму без них.

Проте, я чітко усвідомлюю. що стосунки із ним поставлять хрест на нашому із мамою спілкуванні. Як мені бути?

05,03,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page