У нашій родині сталось неочікуване – батьки відмовились спілкуватись і підтримувати родинні зв’язки із моїм рідним братом. Натомість, вони тепер на руках просто носять невістку колишню. І все, через одну єдину помилку, яку колись мій брат зробив.
Ми наречену Тимофія прийняли з побоюванням. Справа в тому. що дівчина була не з багатої родини, батьків її ми не бачили, бо ті у засвіти пішли і кажуть через те, що добряче “заливали”. Лиш із бабусею її і познайомились, та й то, не стало її швидко дуже.
Але Тимофій твердо заявив, що кохає і саме Іра є його долею. Він витримав необхідний термін жалоби і повів Іринку свою під вінець. Жити вони стали у квартирі, яку батьки придбали для них.
Ми спочатку переживали, чи не через наші статки той шлюб, але потім усвідомили, що Іра з Тимофієм з любові. Чужі гроші її узагалі не цікавили. Кого-кого, а Іринку важко було назвати меркантильною дівчиною.
Через кілька місяців після весілля вона повідомила, що при надії. Усі родичі, включно з батьками Тимофія, були на сьомому небі від щастя. Батьки дуже хотіли онуків, адже Тимофію на той момент було вже за долеко-далеко за 35. Та й сам Тимофій мріяв про спадкоємця.
Однак, після появи довгоочікуваного малюка у Тимофієві щось “клацнуло”. Не знаю, чому, але став він дратівливим та нервовим. Не раз затримувався на роботі, не відповідав на дзвінки. я тоді часто була у них вдома, тож бачила, що брат дружину свою просто повністю ігнорував. Їхні стосунки зійшли нанівець.
Уявіть собі, мій добрий і такий веселий брат почав за комір заливати. ніхто не розумів у чому справа, Іринка просто на очах танула. І якби причина була? Так її не було ніякої. Я з ним розмовляла і не раз просила, аби пояснив мені у чому ж справа, проте він лиш відмахувався.
А одного дня Іруся поночі прибігла із сином на руках боса і в халаті до батьків. Ледь поріг переступила, мусили викликати швидку. Побачивши усе це, батько поїхав по речі Ірини і дитині.
Перший місяць вона із нами жила. Звичайно, відразу ж подала на розлучення, адже жити з Тимофієм навіть мама моя їй заборонила.
А тепер найцікавіше – брата мого тато і мама виставили із тієї квартири і віддали її невістці із онуком. А брата мого ні бачити ні чути не бажають. Їх, навіть не цікавить, де він нині живе і чим харчується. Сказали, що віднині він не їхній син зовсім.
Брат просить мене помирити його із батьками, але ті і чути його не хочуть. Для них тепер його просто не існує, обоє не хочуть пробачити його вчинку, хвилинної слабкості.
Ірина мені теж допомогти не хоче.
Як мені бути, порадьте. Як нагадати батькам, що не Іра – Тимофій їхня рідня.
Що ж це за сім’я така, яка одну єдину помилку простити не може?
Хіба ж батьки праві?
Лариса К.
Головна картинка ілюстративна.