У нашу хату невістка прийшла у стоптаних кімнатних капцях і платтячку із чужого плеча. Чоловік мій був проти того шлюбу, казав, що ніколи не прийме невістки із подібної сім’ї. Я ж бачила добру дівчину і те, як мій син її любить. Зробила все від мене залежне, аби Галина у нашій родині була щаслива. Минуло двадцять п’ять років і нещодавно ми були на весіллі у мого онука. Те що я побачила мене дуже обурило, тому я не втрималась і поговорила із невісткою по душам.
Про родину Галини йшла не надто добра слава. Мама її мала одну ціль у житті – залити за комір, те, що у неї є двоє дітей її мало цікавило.
Росла моя невістка разом з братом своїм, мов та трава при дорозі. Вона не любила згадувати своє дитинство і в село рідне ніколи більше не поверталась. Казала, що ніхто до них добрим не був, воліла забути той час зовсім.
Хоч мій чоловік і був проти того шлюбу, однак я бачила, що дівчина і справді дуже хороша, добра і працьовита. На життя вони із братом заробляли самі собі, тож знали ціну хлібу і обновкам. Та й син мій кохав свою Галинку. Чи ж я не мама, чи ж у мене камінь а не душа?
Було усяке. Вчила я Глану елементарному, але старалась не напосідати. дуже вона була охайною спритною і веселою. Розквітла в очах блиск з’явився. навіть чоловік мій згодом казав, що у нього найкраща у світі невістка. Галочка наша сонечком нашу родину освітила.
Ми їм і дім придбали і з онуом на перших порах допомагали. галю я в інститут відправила. Вона розумною виявилась, ночами сиділа над книгами. адже школу рідко відвідувала, потрібно було в три рази більше інформації ніж одногрупники освоїти, але вона була впертою. Таки отримала свій диплом, нині бухгалтером головним на якійсь фірмі працює. Кажуть, велика начальниця невістка моя.
А це, нещодавно були ми на весіллі у онука нашого. Час швидко збіг, нещодавно сина оженила, а вже онук наречену під вінець повів. Молодята так і світились від радості. Стоять і сяють прямо.
От тільки прикро мене вразила Галя на тій забаві. як вона до невістки своєї ставилась, я як почула що вона тій говорить, у мене волосся на голові заворушилось.
І стоїть та не рівно, і сміється не впопад і говорить не правильно. Плаття на ній не гарне і хода не така. І все це постійно нашіптує, я спеціально назирці ходила коли тільки вперше побачила реакцію молодої на свекруху. Одразу зрозуміла, що щось тут не чисто.
Узяла я свою Галочку під руку і відвела в сторону.
— Ти що, галю твориш? – запитую строго. – Поглянь на сина свого, щасливий? Що тобі не так? Наречена не така, а тепер себе згадай. Якби я тебе так зустріла тоді? Якби осою над тобою кружляла, як ти над цією дівчинкою. Ти мене “мамою” кличеш, то слухай, як маму рідну зараз. Ковтни свій гонор і зумій у ній побачити себе. Не Оля там зараз стоїть у сукні білій, а Галя у платті із плямами і капцях, що гвіздочками сама ремонтувала, бо й голки у хаті не мала. Будь ти людиною. Невже не розумієш, що від тебе щастя сина залежить?
Галя аж сполотніла. Стоїть і сльози на очах. пішла від мене і слова не сказала, а коли тост за молодих підіймала, то не так про них, як про мене говорила. Сказала, що буде дуже старатись стати мамою Олі, такою, як я їй стала колись.
Відтоді ми з нею цю тему не підіймали. Придбали вони молодим квартиру у місті за чотириста кілометрів від нашого села. Підозрюю, що то Галина спеціально на те пішла, аби рідше бачитись із Олею і не втручатись у молоду сім’ю.
Сподіваюсь у них усе буде добре, а Галина таки впорається зі своїм гонором.
04,09,2023
Головна картинка ілюстративна.
