Я відчувала себе частинкою найщасливішої сім’ї на світі. Із Сергієм ми жили вже більше 15 років. Дітей у нас не було 10 років, але ми не переставали надіятися. І Бог подарував нам двох, синочку вже чотири рочки і донечці два.
Я сиділа з дітьми вдома, займаючись їх розвитком і вихованням, так як дитячого садка у нас в селі не було. А мої батьки і свекруха жили від нас далеченько, не наїздишся.
Та й моя мама працювала, а зі свекрухою у нас були дуже натягнуті стосунки ще з самого першого дня знайомства, коли Сергій привів мене додому. У неї була особлива кандидатура в дружини синові. Він пішов проти її волі, а винила вона у цьому мене.
Сергій працював директором будівельної фірми, грошей нам вистачало на все, навіть з лишком. Але міняти місце проживання ми не хотіли, прикипіли до цього будинку всією душею.
Все сталося в одну мить. Я з дітьми гуляла на дитячому майданчику. Коли вони вдосталь награлися і набігалися, ми вирушили додому. І що я там побачила? Поки нас не було вдома Сергій забрав всі свої речі. На столі лежала записка «Не шукай, я знаю ти впораєшся сама …»
Я не розуміла що відбувається. На дзвінки він не відповідав. Я молила Бога, щоб нічого не сталося і він був живий і здоровий.
Подзвонила свекрусі, може вона щось знає, але у відповідь почула: – А що ти хотіла. Сама винна!
У чому? В чому моя провина? Чим я його образила? У чому винні діти? Що сталося? З очей лилися сльози, не за себе … за дітей. Як все це зрозуміти … Як прийняти …
Один за одним починався новий день. Дітям потрібно було варити їжу, прати речі. З ними потрібно грати, займатися … Завдяки їм я потроху почала виходити з цього трансу. Грошей у нас не було взагалі.
Я згадала про свою давно забуту роботі, написання дипломів на замовлення, якою добре підробляла в молодості. Копійка звичайно була, але не вистачало покрити всі потреби дітей, до яких вони звикли. Мало-помалу ми прожили півроку.
Пізній вечір, дзвінок у двері. У мене промайнула думка, що це повернувся Сергій. Але на порозі стояла свекруха … Я запросила її пройти в будинок…
Вона просила вибачення за те, як ставилася до мене всі ці роки. Її гординя не дозволяла мене прийняти через те що син її не послухався.
Від неї я дізналася, що Сергій пішов до молодої жінки, яка розорила його по повній програмі. А її розорив її компаньйон. І зараз вони разом намагаються якось вилізти з боргів. Так, що навіть гріх на аліменти подавати.
Свекруха взяла мене за руки:
– Дочко, не проганяй мене, дозволь залишитися з тобою і внуками. Щоб надолужити все те тепло, що я вам не дала. Дозволь загладити мені свою провину …
Ми обоє ридали, чи то від образи за втрачений час, чи то від щастя, що ми зараз разом …
Минуло вже п’ять років … Я веду свій прибутковий бізнес. Але намагаюся більше часу проводити з сім’єю: з дітьми і свекрухою.
Вона мені дуже допомагає, повністю займається господарством, водить дітей до школи і забирає. Ну а їх вихованням ми займаємося разом, підтримуючи один одного.