У той момент, коли вже потрібно було платити за замовлення, Роман схопився, почав нишпорити по кишенях і врешті заявив, що нібито забув гаманець вдома. Ймовірно, він сподівався, що я не буду влаштовувати”розбір польотів” в ресторані і просто мовчки оплачу рахунок. Але не тут-то було
Я розумію, що в моєму віці знайти чоловіка непросто, але я не сумую і не хапаюся за першого ліпшого. Кавалерів маю достатньо. Женихаються навіть аферисти, які сподіваються розвести самотню сорокарічну жінку. Благо голова у мене є на плечах, і я не звикла вестися на обман.
Я дуже проста і товариська людина, за словом в кишеню не полізу. У мене буквально зі шкільної лави розвинений навик ставити людей на місце. Якраз нещодавно на півдні біля моря зі мною сталася цікава історія.
Саме тоді мені і зустрівся Роман, про якого далі піде мова. Роман був дуже ввічливим і справив хороше враження Він підійшов до мене, коли я не поспішаючи прогулювалася по набережній. Роман був
симпатичним хлопцем. Ми розмовляли, і мені здалося, що він приємний чоловік. Умів слухати і підтримувати розмову.Свого інтересу до мене він не приховував. Через кілька днів після знайомства він запросив мене до одного із найдорожчих ресторанів на узбережжі.
Ми весело проводили час, Роман без зупину розповідав про свій бізнес, який, за його словами був досить успішним. Між іншим згадав про віллу і дорогий автомобіль. Уже тоді мені здалась дивною така відверта демонстрація статків. Я досить таки забезпечена жінка і знаю, що справді заможна людина ніколи не буде так відверто вихвалятись
Схоже переді мною буз звичайний аферист, або чоловік, який наживався на жінках, який запросив мене на побачення аби перевірити, чи можна мене “розвести”.
У той момент, коли вже потрібно було платити за замовлення, Роман схопився, почав нишпорити по кишенях і врешті заявив, що нібито забув гаманець вдома. В принципі, я вже була готова до такого фіналу. Я
жінка небідна, добре одягаюся, ношу прикраси і стежу за собою. Мабуть, тому Роман і вибрав мене. Ймовірно, він сподівався, що я не буду влаштовувати”розбір польотів” в ресторані і просто мовчки оплачу рахунок.
Але не тут-то було. Я виявилася не з боязкого десятка Я рішуче схопила смартфон свого супутника, який лежав на столі, і простягнула його офіціантові зі словами, що моєму супутнику наразі нічим оплатити рахунок, тому він залишає тут телефон на час, поки ми не сходимо додому за грошима.
Роман зблід, щось пробурмотів і відразу вийняв кредитну картку з кишені. Я тут же попрощалася з ним, і на цій ноті ми розлучилися назавжди.
текст редаговано – intermarium.news
Головна картинка – firestock.ru
