Підкажіть, будь ласка, як мені вчинити правильно, бо я вже геть розгубилася.
У мене незабаром весілля і ми хочемо поїхати у весільну подорож у гори.
Моя майбутня свекруха запитала, чи візьмемо ми її з батьком з нами у поїздку. На що він відповів – звісно так.
До всього доброго, вони ще хочуть взяти з собою п’ятирічну онучку.
Вони всі дуже хороші люди, але мені хочеться поїхати тільки вдвох, без інших родичів.
Я пояснювала Юрі, що весільна подорож лише один раз у житті, що всі разом ми зможемо поїхати відпочити і наступного року, а у весільну подорож із батьками не їздять.
Але мій Юрко просто не зміг сказати їм НІ, і каже, що нічого страшного в тому, що вони поїдуть з нами немає.
Моя мама, наприклад, розуміє, що молодятам хочеться побути вдвох, хочеться романтики. Тож підтримує мене.
Підкажіть, будь ласка, як бути. Чи я не права у цій ситуації? Поділіться своєю думкою. Мене це все дуже засмутило і здивувало. Вже навіть перехотілося їхати взагалі.
А ще, закралася думка, що тепер його родичі буду з нами всюди, розумієте? Це як перші дзвіночки про те, що на наші особисті кордони ніхто не зважатиме. Хіба ні?