Плата за чуже добро.
Валі в спадок від двоюрідної бабусі дістався маленький будиночок в селі недалеко від міста. Спочатку дівчина хотіла його продати, але все якось покупців не знаходилося. А потім на роботі відбулося скорочення, орендувати квартиру в місті було вже не по кишені, так що Валя вирішила на час перебратися в передмістя – транспорт ходить регулярно, їхати не дуже далеко, тому – варіант.
З сусідами познайомилася швидко – милі люди, сімейні пари середніх років, бабусі пенсіонерки, дідусі вдівці. Тільки одна літня бабуся виділялася серед них усіх – вкрай відлюдькувата, похмура.
Будиночок Валі дістався не найкращому стані – старенький, ділянка заросла бур’яном. Залишившись без роботи дівчина активно почала приводити його в порядок. Одного вечора вона дофарбовувала паркан красивою синьою фарбою. Раптом бачить – з’являється ця бабуська. Валя подумала, що потрібно і з нею познайомитися, а то навіть не знає як звати сусідку, всяке у житті буває, може доведеться ще звернутися за допомогою. Привіталася, заговорила зі старою. Та довго-довго на дівчину дивилася, немов намагалася зрозуміти, що у неї в голові, а потім все-таки привіталася. Валя завзято продовжила:
– Ось, паркан фарбую. Можу і вам заодно пофарбувати – фарби багато залишилося.
Старенька здивувалася, потім знову довго-довго розглядала дівчину і погодилася. Так Валя почала з нею спілкування, допомагала з господарством – пофарбувати щось, прибити, траву скосити – все-одно вимушено практично цілими днями перебувала в селі. Старенька ж годувала Валю пиріжками з яблуками, поїла чаєм на травах і розповідала про свою молодість.
Якось раз виходить Валя ввечері з дому бабусі і зустрічає сусіда навпроти. Привіталися, той раптом і каже:
– Ти була б обережнішою, а краще взагалі в дім до цієї старої не ходи. Чаклунка вона, спадкова, і матір її, і бабка, і прабаба займалися чорною магією.
Валя віджартувалася. Не повірила і продовжила спілкуватися з цією старенькою, допомагати їй у всьому.
Через деякий час, в один з вечорів старенька пригостила Валю дуже пряним чаєм, дуже смачним, але не як зазвичай трав’яним. На Валине питання про новий чай старенька відповіла:
– Добрим людям добро повертається…
Валя зрозуміла відповідь бабусі таким чином, що чайок цей для організму, для зміцнення імунітету. А потім різко стали творитися дивні речі. Спочатку дівчина отримала роботу, про яку навіть мріяти не могла – потрапити туди без зав’язків і рекомендацій неможливо. Потім зустріла молодого чоловіка – розумного, цікавого – це було кохання з першого погляду.
Незважаючи на таке раптове везіння будиночок в селі Валя закидати не стала – звикла до нього, вирішила залишити як дачу, та й невідомо, що буде завтра. Майже кожні вихідні дівчина приїжджала подихати свіжим повітрям, іноді зі своїм нареченим, але він часто працював і з Валею не їздив. У кожен приїзд Валя заходила до бабусі-сусідки – всякої смакоти їй з міста привозила, як і раніше, допомагала по господарству.
В прийдешні вихідні дівчина знову зібралася їхати в своє село. Їхати вирішила в п’ятницю ввечері, але затрималася на роботі і поїхала вже затемна. Ліхтарів в селі практично не було, ніч безмісячна. Йдучи від зупинки дівчина проходила повз величезний пустир перед селом. Чує – компанія відпочиває. Прискорила крок, але вони все одно її помітили і розв’язно попрямували в сторону випадкової перехожої. Четверо з них були добряче напідпитку. Раптово звідкись з кущів вискакує величезний чорний собака – таких великих собак Валя ніколи не бачила – і починає гавкати, гарчати, скавчати, здибивши холку, на неадекватних чоловіків, як би відгороджують собою дівчину. Ті хотіли його відігнати, але собака спочатку кидався і чоловіки швидко відступили. Перелякана Валя поспішила додому, собака гарчачи слідував за нею до самого дому, а потім зник в темряві.
Вранці заспокоївшись дівчина як зазвичай прийшла до бабусі-сусідки на чай. Про нічну пригоду вирішила їй нічого не розповідати, щоб не хвилювати літню людину. Але за чаєм бабуся раптом сказала:
– Ти б так пізно не приїжджала сюди, а то хтозна кого можна зустріти на нічній дорозі. А я вже старенька, реакція погана…
Посміхнулася і тут же тему перевела…
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
