Завтра день обіцяє бути важким, бо кава скінчилася. Уляна довго ходила навколо баночки з кавою і вирішувала – випити зараз чи зранку, зранку чи зараз і випила зараз. Довго струшувала в горнятко, била зверху ложкою і мало не облизувала зсередини, але більше не стало.
Що ж… Сама винна. Треба було вийти з хати і купити каву, але вся справа в тому, що їй приснився поганий сон і вона з хати виходити не хотіла.
Снилося їй, що вона стоїть на мості над бурхливою брудною рікою, яка зі страшною силою несеться вперед.
Вона знала цю річку і міст, але ніколи не пам’ятала, щоб вода була такою великою. А далі за мить вона вже опиняється в цій воді і намагається щосили виплисти. І на цьому моменті вона прокинулася і більше не засинала.
Уляна вірила в віщі сни. Звичайно, втопитися в центрі міста неможливо, але брудна вода – це завжди раптові неприємності, яких можна уникнути тільки тим, що уникатимеш їх носіїв – людей.
От ви не вірите в віщі сни або гороскопи? І дарма! Уляна щоранку читає гороскоп на день і, коли прогнози гороскопу і її сон збігаються, то вона вирішує сидіти вдома і нічого не робити.
Через такі примхи вона вже кілька разів змушена була змінити роботу, а з останньої їй вже двічі телефонували, де вона є. Уляна збрехала, що у неї нежить.
– У вас минулого тижня була нежить.
– І?
– І позаминулого двічі?
– У мене алергія на сиру погоду. – сказала Уляна і кинула слухавку.
Раптом хтось подзвонив у двері і їй це не сподобалося, бо спілкування з людьми сьогодні принесе їй не приємності. Вона неохоче спитала:
– Хто там?
– Марина Сергіївна, – відповів голос їхньої кадровики.
– Що вам треба?
– Була недалеко і вирішила зайти, – сухо сказала та.
Уляні дуже не хотілося її впускати, бо ж сон, але треба.
Марина Сергіївна окинула поглядом Уляну і квартиру і прямо спитала:
– Уляно, тобі потрібна робота?
– Звичайно.
– То чого ж ти на неї не ходиш?
– Бо я захворіла.
– Ти абсолютно здорова, принаймні зовнішньо, – сказала кадровика.
– Ви не зрозумієте, – похитала головою Уляна.
– Я дуже постараюся.
– Мені на сьогодні приснився дуже поганий сон, а сни з четверга на п’ятницю – віщі, їх не варто ігнорувати. А далі в моєму гороскопі було написано, що я маю бути дуже обережна. От, – завершила Уляна без жодної надії на розуміння.
– Уляно, я тобі скажу прямо, бо я вже від цього втомилася, – кадровика окинула її жестом, – Поки ти живеш в світі віщих снів. Твоя мама заплатила мені за те, що я візьму тебе на роботу і пів року ти на ній втримаєшся. Повір, я роблю все від мене можливе і неможливе аби так і було, але ти просто не даєш мені жодного шансу! Від твоїх свічок для аромотерапії в половини колективу головний біль, а твої розмови про правильне положення столів, як запорука процвітання, бо то якийсь феншуй – то взагалі. Як ти могла з цим прийти до шефа?
– Але ж він сам сказав: «У кого є пропозиції – до мене»…
– Не такі пропозиції, а по роботі! Я схиляюся вже до того аби віддати гроші твоїй мамі і ще й доплатити аби я ніколи тебе більше не бачила!
Марина Сергіївна пішла геть, а Уляна тільки переконалася в тому, що їй наснився віщий сон, бо як би вона не уникала цього, а неприємності самі прийшли до неї в хату. І хтось після цього отак зневажливо буде говорити про віщування і гороскопи?
Та вона вкотре впевнилася, що це діє і тільки треба навчитися правильно керувати своїм часом аби уникнути наслідків. Ось це вона має навчитися робити, а не ходити на якусь нудну роботу.
Фото Ярослава Романюка.
