Усі неприємності і непорозуміння у нашій родині виникають після маминих слів: “Я була у Галини”. Тоді уже виють наші чоловіки і плачуть гроші, бо починається гонитва за нашою тіткою і її достатками. Здається, якби тітка Галя віру змінила і виїхала б за кордон, то мама наша не задумуючись повторила б те ж саме. І все б нічого, але останній її вибрик ну ні в які ж ворота.
Я бабусю не застала живою, тому не знаю, чи оце суперництво вона дітям своїм привила, а чи то у мами нашої такий характер. От нікого їй перевершити не хочеться, окрім сестри рідної.
Оце вже зараз я розумію, що може й тато б живий був, якби не оце вічне мамине: “А от у Галі, а у нас”. Мусив мій таточко на трьох роботах працювати аби мама могла похизуватись чим перед сестрою.
Навіть те, що тато занедужав маму не спинило. Добре пам’ятаю той день, коли вона його на роботу відправила бо тітки Галін чоловік такі тисячі великі із заробітків привіз. Зранку тато пішов, а за два дні уже й відспівали.
А хіба вона каялась. Навпаки, заліза в борги і з церимонії прощання влаштувала таке шоу, що люди за голову брались. Не пам’ятник, а цілий комплекс замовила із граніту і мармуру. Там і стіл і лавка і напис і тато у весь зріст. Чого тільки вартували оті блакитні ялинки які вона висадила і які тієї ж ночі хтось викопав. Але у мами, хоч тут було краще ніж у сестри.
А нам скільки діставалось? ми ж повинні були стрибати вище голови і робити неможливе. Мама такі сцени влаштовувала у школі, якщо нас не брали на головні ролі, а чи не ставили п’ятірки одні. Ми по три рази зошити переписували. аби мама могла перед сестрою похвалитись, що у неї діти і кращі і акуратніші.
Ми від того так із сестрою виморились, що буквально втекли подалі від матусі. бо ж витримати отого ніхто не може. Але, телефони дістануть і під землею, тож мусимо ми періодично вислуховувати маму і скидатись із сестрою аби та могла щось придбати і мала чим перед тіткою Галиною похизуватись.
Мама, навіть на заробітки услід за сестрою подалась і там ледь ноги не простягла, адже намагалась зі своїм здоров’ям на полуниці більше від сестри зібрати. Ну хоч діагнозів привезла більше.
А це, тітка Галина вирішила свій дім розбудувати. Біля неї її дівчата жити залишились із сім’ями. от вони і вирішили добудувати другий поверх.
Моя мама не вигадала нічого кращого, як узяти кредит і собі звести кілька кімнат зайвих. Грошей витратила тільки на будівництво незліченно, тож на ремонт не вистачає тепер. і от вона слізно просить нас із сестрою їй допомогти, адже треба і кредит виплачувати і хату до ладу довести.
От тільки почувши скільки то треба грошей мій чоловік зачвив. що у разі якщо я хоч гривню мамі дам, він залишить сім’ю:
— Досить ми їй шафи міняли. тричі ремонти робили і стелю з гіпсокартону на натяжну замінювали. Ми десять років разом і всі ці роки у нас борги через тещу. Баста. Я не жартую, хоч копійка піде у бік тещиної будови із твоєї кишені – я йду.
Чоловік сестри сказав приблизно те ж саме. Та й сестра в декреті, тож там без варіантів.
А мама голосить у трубку, каже, що скоро по світу із торбою піде, бо діти її покинули а в Галини всі разом на будові і вже практично завершили.
Не знаю, як і бути, бо у мами і справді неприємності. Розумію, що без нашої помочі не впорається вона, але ж і допомагати ми змоги не маємо.
Як бути? От як виручити маму і ще й чоловіка не втратити?
Може дасть хто пораду, бо сил немає уже слухати хлипання неньки.
21,11,2023
