Одного разу вчителька початкових класів попросила учнів написати твір про те, що б вони хотіли, щоб Бог зробив для них. Увечері, коли вона перевіряла шкільні роботи, то натрапила на твір, який її дуже розчулив, засмутив, і навіть вразив. В цей момент увійшов її чоловік і побачив, що вона плаче.
“Що трапилося?” – запитав він.
“Читай” – відповіла вона, простягнувши твір одного учня.
“Моя найзаповітніша мрія – бути крутим телефоном. Мої мама і тато дуже люблять телефони останніх моделей, це їх улюблені пристрої, вони так багато часу проводять з ними, я бачу, як вони діляться з телефоном всім. Спілкування зі мною не приносить їм такого задоволення, вони годинами можуть не помічати мене. Коли я прошу тата пограти зі мною в якусь гру, він говорить, що тільки не сьогодні, тому що був важкий день і він дуже втомився. Але я бачу, як він бере в руки свій телефон і вся втома проходить, він може так просидіти годинами.
Я буває чекаю, коли мама приділить мені трохи часу. А коли вона зі мною, раптом лунає дзвінок і вона забуває про мене, і не перерве розмову навіть якщо я заплачу. Коли прошу маму поговорити зі мною, тому що хочу сказати їй щось важливе, вона завжди каже що трохи пізніше, що зараз дуже зайнята, а в руках у неї телефон. Тому я хочу стати телефоном, щоб бути поруч зі своїми улюбленими батьками”.
“Жаx! Бідний хлопчик!” – вигукнув чоловік вчительки. – “Що ж це за батьки такі?!”
І тоді, вона зі сльозами на очах відповіла: “Це твір нашого сина …”
PS: ми часто звинувачуємо в своїх проблемах інших людей, ми хочемо щоб змінювались інші люди, але нічого не робимо самі. Змініться в кращу сторону самі.
За матеріалами – Dc.lviv.ua.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!