Наталя справді виглядала засмученою. Чекала, що Іра, якій вона скаржилася на те, що відбувається, її, як мінімум, підтримає. Відповідь приятельки виявилася несподіваною:
─ А що ти хотіла? Вони сім’я, у них свої закони. Як то кажуть, закохані посваряться – ще краще помиряться. Хто ж просив тебе втручатися, давати безглузді поради?
─ Чому безглузді? Він діставав Олену своїми докорами, в гріш її не ставив, навіть більше! От я й сказала, що їй треба тікати від такого чоловіка. Вона, звичайно, сумнівалася, але я її переконала, що тільки звільнившись від старих стосунків, вона зможе побудувати нові. І в чому я не права?
─ Та права ти, права. Тільки такі рішення люди мають ухвалювати самі.
─ А якщо вона була не в змозі щось вирішувати? Ти б її бачила! Клубок нервів!
─ Все одно: радити покинути чоловіка, піти з дому, кардинально змінити життя ─ не можна. А ти завжди лізеш зі своїми порадами.
─ Іро, я ж хочу, як краще. І взагалі мені з боку видніше.
─ З боку ти бачиш лише те, що тобі показують. Але в будь-якій ситуації є приховані мотиви, обставини та, врешті решт, почуття. Ось ти переконала Сергія виступити проти нашого шефа. Мовляв, той має враховувати думку працівників. І що сталося? Сергія просто звільнили. От і все. А винна в цьому – ти. Ти його спровокувала.
─ Ну, знаєш. Давай не будемо звалювати все на мою голову. Може, Сергій висловився грубо, ми ж там не були.
─ Та яка різниця? Людина втратила нормальну роботу.
─ Йому давно треба було пошукати щось перспективніше.
─ Ну от знову. Звідки ти знаєш, що йому потрібно? Одному ти кажеш, що пора міняти роботу, іншому ─ пора розлучатися, третьому ─ пора йти в спортзал, четвертому ─ ще щось. Ти що, істина в останній інстанції і найкраще знаєш, хто і що має робити?
─ Ти чого на мене накинулася? Нема на кому злість зірвати? ─ спитала Наталя.
─ До чого тут це?
─ А до того. Якщо людина з чимось не справляється, то нічого на інших кидатися. Потрібно себе контролювати.
─ Все, досить. Нам більше немає про що говорити. Поки що. ─ Ірина різко розвернулась і майже бігцем попрямувала в інший бік.
«Невдячна», ─ подумала Наталка і пішла у своїх справах.
Увечері зателефонувала сестра:
─ Привіт! Ти пам’ятаєш, що в суботу у мене ювілей? Приходь на другу годину.
─ Пам’ятаю, ─ озвалася Наталя, ─ одного не розумію: навіщо тобі все це? Такі витрати! Сподіваюся, не буде жодних надмірностей? Ти ж зовсім не вмієш розпоряджатися грошима.
Сестра поспішно попрощалася і перервала розмову.
Зайшла сусідка. Радо розповіла, що до неї на десять днів приїхала донька і працюватиме віддалено.
─ А чоловіка вона залишила одного? ─ моментально відреагувала Наталка. ─ Ох, це не добре! Нехай кілька днів погостює і відправляй її назад. Бо ще вскочить у гречку благовірний, ти ж знаєш, які зараз чоловіки.
Сусідка знітилася, поквапилась додому, навіть відмовилася від чаю.
Наталя посиділа, подивилася серіал, згадала про приятельку, яка має проблеми з сином. Подзвонила:
─ Привіт. Ну, як там твій бовдур? Ти з ним поговорила?
─ Ой, Наталочко. Мені язик не повертається сказати таке синові.
─ Ну тоді продовжуй далі його пестити. А він так і сидітиме у тебе на шиї.
─ Просто він молодий, багато чого не розуміє.
─ Ага. Тому жодної копійки до сімейного бюджету не дає. От тільки куди діваються його гроші? Сидить на всьому готовому. Так він ніколи нічого не навчиться. Точно тобі кажу: нехай живе самостійно, орендує квартиру.
─ А навіщо? В нас величезний будинок. Піде, залишимося з чоловіком удвох у цих хоромах. Для чого він буде поневірятися по квартирах?
─ Тоді вимагай у нього гроші. А не дасть ─ не годуй. Нехай за свої харчується.
─ Ну як «не годуй»? Мені що, ховати від дитини суп чи замок на холодильник повісити?
─ А чому б і ні? Чоловік має бути самостійним та відповідальним. А ви виростили сина інфантильним і продовжуєте робити те ж саме. Час із цим щось вдіяти!
─ Ой, Наталочко, пробач, чоловік кличе. Я тобі завтра передзвоню.
І Наталя знову залишилася сама. Що за люди? Вчиш їх, вчиш, а користі ніякої. Ні, щоб дослухатися до розумної людини. Зробити правильні висновки. Змінити своє життя на краще. Усі, нехай роблять, що хочуть і пожинають свої плоди. Мені до них немає ніякого діла».
З цими думками Наталя мирно відійшла до сну.
Наталці 35 років. Вона закінчила педінститут за спеціальністю «Вчитель початкових класів». Ніколи не була одружена, дітей немає. Живе у маленькій однокімнатній квартирці на околиці. В інтернеті позиціонує себе як експерт з питань міжособистісних стосунків (прочитала кілька розумних книжок). Вона навіть проводить вебінари та майстер-класи на цю тему.
Svitlana Sushko.
Фото ілюстративне.
