fbpx
Історії з життя
— Уяви, — кажу ввечері чоловікові, — виходить так, вона купила парфуми за 4000 тисячі, взяла другий флакон собі або чоловікові, а тепер я повинна їй половину. тобто 2 тисячі? Це нормально? Я не буду платити. Подзвони брату і поясни, що ми будемо шукати подарунок від себе. Окремий подарунок

Під Новий рік я в одному відомому магазині вирішила собі купити парфуми. Хоч я і сиджу в декретній відпустці і економити доводиться на всьому, але іноді потішити себе теж хочеться. Тим більше, що мої парфуми закінчилася, а чоловік дав добро і енну суму на дамський каприз.

— Премію дали, — пояснив, — не можна ж взагалі без милих жіночих радостей жити, купи собі подарунок, будемо вважати, що від мене.

Прийшовши в магазин, я була приємно здивована: акція, дві баночки за ціною одної. Тобто, один флакончик купую, а другий беру безкоштовно. Розумію, що ціна за флакончик на таких акціях вища, але ж другий беру зовсім по низькій ціні. Загалом вигідно. Я навіть змогла на 2 тисячі, виділених чоловіком, взяти собі те, про що мріяла, а в якості другого флакончика вибрала чоловічий парфум.

— Чоловіку подарую, — поділилася я з приятелькою, з якою ми разом на дитячому майданчику гуляємо з малечею, — прибережу йому на свято якесь, на різдвяні свята купила йому гарний светр.

— Як ти зуміла тільки! – розцілував мене Микита недавно, отримавши в подарунок свій улюблений аромат, – Ти у мене розумниця!

Так, я розумниця. Готую сама, умудряюся повноцінно годувати сім’ю на дуже невеликі гроші: у нас з чоловіком іпотека, дитині 2 роки, працює зараз тільки Микита. Синові я в’яжу, перешиваю, і для себе можу зшити і плаття, і спідницю. Ми не бідуємо. Комуналку і іпотеку платимо вчасно, хоча зарплата чоловіка скромна за столичними мірками.

— Вічно грошей бракує, – скиглить дружина брата мого чоловіка Ліза, – чоловік мене агітує народити відразу другу дитину, дуже вже сина хоче, але я не погоджуся. Доньці скоро 3 роки, мрію зітхнути і вийти на роботу.

Микита з братом Данькой двійнята. День народження у них один, зарплати у чоловіків майже однакові, навіть іпотечний платіж брат платить в той же день, що і ми і стільки ж майже. Але різна у братів зовнішність і відповідно ми, дружини.

— Що там від твоїх копійок! – гризе Даню Ліза, – Сльози одні! Я не знаю, в чому на роботу буду ходити, зовсім за декрет обносилася.

— Не вміє Ліза витрачати, — хитає головою іноді наша спільна свекруха Віра Олегівна, – накупить делікатесів в перші дні, а далі на макаронах сидить.

Ага. Це точно. У мене син і то я не гидую брати речі від дочки старшої моєї сестри: джинси, футболочки, якщо вони вже зовсім не рожеві. Сандалики всякі. Все ж гарне, добротне. Пам’ятаю і Лізі запропонувала: сукні, спіднички, туфельки для її дочки.

— Ось не вистачало ще мені дочці в ношені ганчірки одягати! — фиркнула Ліза і відмовилася.

Ну діло її. Кожен вибирає сам, як жити. А тут 1-го березня у Віри Олегівни ювілей: 55 років. Святкувати свекруха вирішила вдома, у сімейному колі. Синів покликала, сестру з чоловіком і дочкою, двох подруг найближчих.

— Що мамі дарувати будемо? — запитав мене Микита за тиждень, — Я прикинула, ми зможемо виділити тисяч 2000 на подарунок і букет.

— Давайте разом складатися! – запропонувала Ліза через день, — Що ми окремо купимо, краще вже один, але хороший подарунок.

Що можна свекрусі подарувати? Начебто все є. З одягом – не вгадаєш, посуд? Начебто є у неї посуд.

— Я завтра дочку до мами відправлю і пробіжуся магазинами, прицінитися, — пообіцяла Ліза, — якщо що —подзвоню.

На тому ми і зупинилися. Після обіду пролунав дзвінок від Лізи.

Слухай, я в парфумерії залипнула, – говорила Ліза, – парфуми тут є, як свекруха любить. Правда, коштують вони, як цілий статок. Цілих 4000 тисячі гривень. І то зі знижкою, але флакон великий, вистачить надовго. Брати? Чи продовжуємо думати і шукати?

Жінка залишається жінкою в будь-який час і в будь-якому віці. Я прикинула: 4000 тисячі навпіл, це як раз бюджет наш на подарунок виділений. А ще букет. Ну то таке, Микита проти не буде, мама ж його.

Бери, – кажу Лізі, – гроші переведу тебе на картку тільки завтра або післязавтра. У мене син занедужав, вдома тільки готівка, до банкомату не дійду, а Микита, сама знаєш, неодмінно забуде.

— Добре, — погодилася Ліза, — питання вирішене.

На наступний день я з синочком пішла в поліклініку, по дорозі закинула в банкомат гроші, але на ходу не хотіла відразу переказувати їх Лізі.

І дорога моя пролягала повз той самий мережевий магазин. Ні, Ліза вчора була в іншому, але такому ж. А на склі табличка яскрава: два флакони за ціною одного. Знову.

— Уяви, – кажу ввечері чоловікові, — виходить так, вона купила парфуми за 4000 тисячі, взяла другий флакон собі або чоловікові, а тепер я повинна їй половину. тобто 2 тисячі? Це нормально? Я не буду платити. Подзвони брату і поясни, що ми будемо шукати подарунок від себе. Окремий подарунок.

Микита з братом поговорив, домовився. Тільки Данька, мабуть, дружину свою переконати не зміг.

— Ось як можна з тобою так домовлятися? — кипіла Ліза по телефону, — Вирішили ж, що я купую один подарунок від нас, я купила, а ти тепер гроші віддавати відмовляєшся?

— Відмовляюся, — кажу, — ти ж по акції два за ціною одного купила, значить я не 2 тисячі тобі винна. Ти ж другий флакон взяла теж, подивися, скільки він коштує і вирахуй нашу частку загальної суми.

— Так, взяла,- продовжувала Ліза, але яка різниця, яким способом я купила подарунок? По акції чи ні. Це вже мій бонус. Я час витрачала, ходила, вибирала. Ти винна мені дві тисячі і крапка. Ми домовлялися! Другий флакон  коштує 3000 тисячі і ти хочеш сказати, що ти мені винна тільки 500 гривень чи що?

— Нічого не хочу сказати, — кажу, — ти хитруєш і я вирішила купувати подарунок Вірі Олегівні окремо. Вважай, що ти витратила тисячу на подарунок свекрусі і 3 тисячі на парфуми для себе.

Думаєте Ліза заспокоїлася? Як би не так. Вона дістала чоловіка. І свого, і мого. Зрештою Микита сказав:

— Надоїло, більше ми з нею не зв’язуємося, але 2 тисячі я за парфуми віддав. Інакше б вона мене з братом остаточно посварила. Не хвилюйся. Нехай вона щось там собі і взяла. Але мамині парфуми дійсно коштують 4 тисячі, так що з нас – половина.

— Так нечесно, — сказала я чоловікові, — але раз ти вирішив, що краще мир і спокій, то так тому і бути. Букет ми купимо тільки від себе.

Яке ж було моє здивування, коли на святі у Віри Олегівни Ліза піднесла від наших двох родин ті самі парфуми, тільки не в великому флаконі за 4 тисячі, а в маленькому, і ціна їм – 2 тисячі.

Скандалити я не стала. Просто привела чоловіка в цей магазин: мам треба ще і з 8-м березня вітати.

— Ой, — кажу, ніби випадково підвівши чоловіка до вітрини, — а такий флакончик коштує не 4 тисячі, а 2000. Бачиш, Ліза нас все ж взула!

— Та я давно це зрозумів, — розсміявся Микита, — ми тільки в магазин зайшли і я чекав, коли ми біля цієї полиці опинимося! Адже ось ви, жінки! Гаразд, вибирай парфуми сестрі і мамі. Два за ціною одних. І що там тобі ще треба? Тут Данька тобі на подарунок 3 тисячі передав. На помади, пудри та інше. Ні, Лізі я дарувати нічого не буду. Вона собі подарунок вже зробила. Але ти їй про гроші від Дані нічого не говори, замучить вона тоді його. Давай, вибирай, а мамі моїй, як домовилися, сковорідку? Ну і чудово.

З магазину я вийшла в піднесеному настрої. Все ж є справедливість і синів Віра Олегівна правильно виховала. Дівер у мене, що треба, як він умудрився вляпатися в таку ось хитреньку Лізу!

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!