Уже досить довгий час у мене досить неприємне відчуття. Невже мене просто використовують? Дивлюсь на свого чоловіка і ніяк не можу зрозуміти за кого він мене має – за дружину, чи обслугу з непоганим гаманцем?
Так уже склалось, але я вийшла заміж досить пізно, в 47 років. Своїх дітей не маю. Мені ще з дитинства сказали, що не матиму – я до цього спокійно абсолютно відношусь.
Чоловік мій трохи старший від мене, у нього дорослі діти і навіть онуки. Першою дружини уже давно немає. Він їм і за тата і за маму. Відносини у них дійсно теплі, хоч і проживають вони на іншому кінці міста.
Діти чоловіка приходять в гості, інколи, привозять онуків. Дітки спокійні виховані. Ми вже п’ять років разом живемо і жодного разу ніяких непорозумінь. Але…
У нас тут поруч спортшколу відкрили, ось і відправили старшого онука до неї не навчання. І почалося … Дитина прибігає на перерві, потрібно погодувати, бо шкільна столова йому не до вподоби. Приходить зі школи, потрібно погодувати перед басейном. Після басейну, потрібно розкласти і просушити речі і знову погодувати …
Ви запитаєте і, що ж тут такого, мовляв, це ж дитина. А спробуйте тричі на день ту дитину нагодувати. Одним супом справа не закінчиться. А ціни зараз які? А забирають його аж о шостій.
А чоловік, замість того, щоб віддавати зарплатню мені, витрачає на дітей і онуків. Подарунки там, грошики в кишеню сунути. Дітки ж це його і онуки! Тобто я повинна по суті чужу дитину за свої гроші годувати? І за квартиру сама усі комунальні і ще й чоловіка за свої годувати? А у чоловіка одна відмазка «Так ми ж родина! У нас усе спільне.».
Уже досить довгий час у мене досить неприємне відчуття. Невже мене просто використовують?
Автор Анна К.
Передрук без згоди автора – заборонено. Спеціально для intermarium.news.
Головне фото – firestock.