Уже вісім місяців наш син із невісткою у нас живуть. Вони із-під Києва, ледь навесні виїхали, повертатись нікуди, як розумієте. Вирішили у нашому селі дім купити. так от, я чим більше на них дивлюсь, тим більше дивуюсь. А чи мої то діти узагалі?

Ніколи наша сім’я не жила багато. Хліб мали і до хліба, але без надлишку. Ми з батьком хоч і працювали і худобу тримали і син у нас один, але палаців не збудували і по закордонам не подорожували. Звісно, на чорний день я відкладала. але ті гроші у нас були під сімома замками. позичимо, як треба, а ті не чіпатимемо.

Навіть тоді, як землю отримали і техніка була потрібна, так ми із чоловіком кредит узяли, ледь виплатили, а у ту купку я лиш додавала і ні копійки ніхто ніколи звідти не потягнув. У житті, як на довгій ниві, не знаєш, як воно буде.

Син із невісткою жили у домі її діда з бабою, що під столицею був. Саме оте село їхнє найбільше і зазнало. Вони ледь виїхали весною. До нас у вінницьку область перебратись вирішили і тут осісти з дітьми. Придбали у нас в селі дім і почали потихеньку облаштовуватись.

— Мамо. – каже син мені саме після того, як ми зерно продали, – Нам пралка потрібна і плита газова. Коли поїдемо купувати?

Я чесно кажучи була дуже здивована таким питанням, адже люди знесли що мали і нашим дітям і їсти на чому було готувати і в чому речі прати. Я думала вони ніби, як самі зароблять на щось краще. Але чоловік почав вмовляти і я здалась. Узяла з собою десять тисяч – поїхали ми купувати, що там їм необхідно було.

А вони хіба дивляться на дешеве? Невістка пральну машину вибрала з сушкою. Нащо питається? Вивісь на двір най вітер сушить. Я он у “Малютці” досі перу і нічого, живі з чоловіком і речі чисті. Те ж із плиткою. Вони ж не обирають, щось таке, їм потрібно усе прямо закордонне, а тому і дорогезне.

Приїхали ми звідти ні з чим. Невістка плаче, а син зі мною і з татом, навіть розмовляти не бажає, бачте вони сподівались на інше. А чому власне? Так, їм зараз непросто, але ж обоє і молоді і здорові, чому до батьків бігти?

Чоловік зі мною уже не раз побалакати намагався, мовляв не можна так з єдиним сином і ми повинні йому і ремонт у домі зробити і побут їм облаштувати.

А я і досі не розумію, кому і що я повинна. Мені ніхто і ніколи не прийшов і не дав щось просто так. Я батькам допомагала. а не вони мені. То ж у чому питання, поясніть мені?

23,12,2022

Головна картинка ілюстративна.