На зорі наших з чоловіком відносин він всіляко відтягував моє знайомство зі своїми родичами. Я зараз розумію, що служило причиною, але тоді я була впевнена, що він просто несерйозно до мене ставиться. Навіть подумувала розлучитися, щоб не втрачати час на чоловіка, який не хоче якихось серйозних відносин.
Але чоловік зробив мені пропозицію і всі мої сумніви розвіялися. Це для мене було важливіше, ніж знайомство з батьків. хоча, звичайно, було цікаво подивитися на сім’ю чоловіка. Але до весілля я їх побачила всього один раз, коли погоджували банкетне меню. Нас вшанувала присутністю його мама.
Мені відразу було зроблено безліч зауважень з приводу зовнішнього вигляду, зачіски і манер. Все таким тоном, ніби я її підлегла і вона мене тут корпоративному стилю навчає. В кінці взагалі заявила, що розчарована вибором сина. Чоловік відразу якось звернув зустріч і ми поїхали додому, по дорозі чоловік довго вибачався за поведінку мами, а я зрозуміла, чому він нас не знайомив.
Я з тепер уже з трепетом чекала дня весілля, тому що була впевнена, що і на ньому свекруха знайде до чого причепитися, зіпсувавши мені настрій. Але все вийшло зовсім навпаки. В день весілля свекруха була сама чарівність, просто медовий пряник, а не жінка.
Як вона мене нахвалював, називала донечкою, розповідала, як її синові пощастило і як вона за нас рада. Така зміна настроїв мене взагалі з колії винесла. А коли вона під час тосту пустила сльозу, я взагалі перестала розуміти, що відбувається. Минулого тижня я була вся така невідповідна, а зараз просто найкраща невістка на світлі.
Чоловік потім вже пояснив мені тонкощі поведінки в їх сім’ї. Якби я до цього не зустрічалася зі свекрухою, то повірила б, що переді мною просто ідеальна сім’я – красені-сини з дружинами, дочка-лапочка з чудовою дитиною і чоловіком, який через відрядження не зміг бути присутнім, батьки, від яких так і пашить любов’ю. Але правда виявилася куди більш прозаїчною.
Сестра має малюка без чоловіка і батьки не пропускають нагоди їй про це нагадати, коли вона просить їх про допомогу. Брати один одного терпіти не можуть з самого дитинства і в житті взагалі не спілкуються, тільки на якихось публічних зборищах. Самі ж батьки вже двадцять років живуть кожен своїм життям, але шифруються і зберігають видимість сім’ї.
Але на людях це просто ідеальна сім’я, як з реклами майонезу. І мені треба було стати її частиною, що мене не надто влаштовувало. Але я знайшла в собі сили кілька разів сходити з чоловіком на загальні збори, поки не зрозуміла, що це вище моїх моральних сил. З усієї цієї тусовки я сяк-так могла спілкуватися тільки з сестрою чоловіка, вона там більш-менш адекватна, але поки її інтереси навколо дитини, а мені це не дуже зараз заходить.
Я бачила, що чоловікові всі ці типу-сімейні посиденьки і гра перед гостями теж даються з великими труднощами, тому я запитала, навіщо ми взагалі туди ходимо. Такої відповіді я точно не очікувала: через перспективу спадщини. Батьки сказали, що хто не з ними, той залишиться без спадщини.
В юності це здавалося чоловікові дуже значущим, а потім звик. Батьки успішно ведуть бізнес і цим утримують дітей, якщо ті перестануть танцювати під їхню дудку, то їх викреслено з заповіту. Бізнес батьків тримається лиш на репутації, а у них репутація ідеальної родини.
Мені перспективи поділу спадщини, та ще й отриманої під такими дивними умовами, здалися сном сивої кобили. Ми з чоловіком поговорили, я переконала його, що воно того взагалі не варто. Нам треба не чекати, поки на голову манна посиплеться, а якось діяти самим. А для цього треба розвантажити голову і не витрачати сили на непотрібні дії. Такі, як похід до його батьків на концерти натягнутих посмішок.
Чоловік подумав і погодився. Тепер ми стали не такими, бо перестали брати участь в спектаклях, які так любить влаштовувати свекруха. Вона навіть кілька разів приїжджала нас повертати, але нічого не досягла. Ми їй нічого не винні. Квартира наймана, фінансово від них не залежимо, а перспектива втратити далекий спадок взагалі не цікавить.
Тоді вона сказала, що зробить все, аби розлучити мене з моїм чоловіком. я пояснила, що якщо він піддасться на її умовляння, тоді мені такий чоловік і за даремно не потрібен. Так що прапор їй в руки. Я взагалі хочу переїхати в інше місто, щоб бути подалі від такої “чудової” рідні.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
