fbpx
Історії з життя
В листопаді 2020 року мені моя дружина несе свій телефон і каже “це тебе”. Беру слухавку, а там Олена – “тата не стало”. Доти, поки не поставили хрест, я не вірив, що ця людина може так швидко піти

Дядько Павло… Це я його вже потім так називав з повагою, а до цього…

На початку 2000-х був я бідним студентом, але не зовсім жебраком, у мене буда своя хата! Студентські молодіжні гулянки… Але грошей завжди не вистачало. Я влаштувався в найближчі підземні гаражі сторожем, точніше я туди ходив спати. Запускав автомобілі за номерами, ворота закрив і спати. Платили трохи, але я і не працював багато… Але бувало снігу як насипе перед воротами!!! За ранок три лопати ламав!

І тут, в один сніжний ранок до мене підходить чоловік, ніби й бородатий, але борода підстрижена, ніби й одяг старий, але чистий, каже:

– Може допомогти?

– Звичайно!!! Розгреби весь цей сніг – в боргу не залишуся!!!

Через 20 хвилин все стало чисто так, на скільки це взагалі можливо! Я продовжував йому платити частину своєї зарплати за те, щоб він робив мою роботу… Але це тривало недовго…

У перервах від сну я вивчав складний для мене “опір матеріалів”. Дядько Павло, забігаючи на перерву, на ходу мені пояснював те, що викладачі пояснити не змогли. Сканворди дядько Павло вирішував не відриваючи ручки від паперу. У нього було дивне обличчя, тобто міміка працювала на половину. Це бачити треба, коли він сміявся мені ставало страшно, він сказав, що потрапив у неприємну ситуацію, після якої опинився на вулиці без документів і грошей(багато не договорив).

Я в той час зустрічався з дівчиною (моєю теперішньою дружиною) і у неї хрещена працює у відділі соціальних справ. Я їй розповів історію дядька Павла, та взялася за відновлення його документів з усією душею.

І тут з’ясовується, що у цього чоловіка є дуже велика кількість дипломів, що він був дуууже впливовою людиною до 1991 року, потім подався в кооперацію, відкрив купу дрібних торгових точок, потім, мабуть, не дійшов згоди з місцевими “авторитетами”, вони його наказали: бізнес, будинок забрали, дружина з дитиною втекли. Ну, в загальному, стандартна схема, але про все це він тактовно промовчав.

Поки я спав на роботі, дядько Павло відкрив бізнес в гаражах підземних! Він домовився з місцевими таксистами і ті ставили машини в підземці, але уздовж зайнятих гаражів !! Не ставлячи на ручник і передачу! І якщо приходив господар гаража, а перед його воротами стояла машина, дядько Павло її просто відштовхував… Словом, чоловік почав заробляти гроші! Він брався за будь-яку роботу. Чистив сусідні гаражі, вантажив-розвантажував машини біля сусіднього магазину. А я спав…

І тут прийшла гарна новина – був готовий його паспорт! І понеслось! Відразу дядько Павло взяв вживану машину, шістку, ми її разом на хід поставили (якраз тоді в нашому колгоспі таксі за викликом з’являтися почали), він її відразу в таксі і оформив. При цьому не забував підробляти в моєму гаражі! Через місяці 2 купив більш менш живу 99 і відразу в таксі. Ще за цей час він знайшов компаньйонів. Вони працювали втрьох на двох машинах цілодобово. Підмінним був дядько Павло. Одного разу він підвозив якогось колгоспника і якось з ним домовився щодо м’яса, майже під реалізацію з цінником вище перекупок! Бац! І торгова точка на ринку відкрита!

Минуло менше півроку з дня отримання паспорта, а у нього в підпорядкуванні вже було 3 людини!!! Два водії і продавчиня на ринку .

Я кинув навчання, переїхав, почав роботу, але з дядьком Павлом контактів не втрачав, вітав з Днем Народження та з Новим Роком.

Одного разу вивожу з гіпермаркету візки і натикаюся на сивого чоловіка, який вилазить з ауді Q7, обертається – перекошене обличчя!!! Це ж дядько Павло !! (Він виявилося купив франшизу громадського харчування в цьому ТЦ), а праворуч вилазить молода дівчина. Я вже думав дядька Павла на молодь потянуло, але, виявилося, він дочку відшукав.

Ми пішли поїли, Оленка(моя дружина і донька дядька Павла) обмінялися телефонами… Це був 2015 рік.

А в листопаді 2020 року мені моя дружина несе свій телефон і каже “це тебе”. Беру слухавку, а там Олена – “тата не стало”. Доти, поки не поставили хрест, я не вірив, що ця людина може так швидко піти, від нього йшла така енергетика! Я думав він вічний, він стільки в житті перетерпів і пережив, і тут раптовий кінець …

Ось такий був у мене Друг! Дядько Павло. Його історія багатьох може поставити на ноги, цей чоловік реально ніколи не здавався!!!

Всім сил, удачі і ніколи не здаватися!!!

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page