Та вона зовсім молода була, всього лише сімдесят п’ять – сказала мама.
Я поперхнулася. В мої п’ятдесят з маленьким вертким хвостиком, цифра 75 – це багато. Майже недосяжно. Мамі стільки ж. І вона молода. У свої сімдесят п’ять їй все потрібно, всі цікаві і все цікаво. Я втомлююся від новин. А мама ними дихає. І не важливо, геополітичні чи сусідські інтриги.
Вона йде назустріч всьому новому.
Мама хоче освіжити ремонт, нові фіранки, красиві блюдечка, і свічки. Красиві, ароматичні свічки.
Ненька. Модниця колись і трішки зараз.
На її мініатюрному балконі – оранжерея. Там, серед квітів, вона пише вірші.
Вона записує рецепти в зошиті різнокольоровими ручками і фломастерами. Вклеює картинки і виходять альбоми просто диво.
І звичайно, мама готує краще за всіх. Як будь-яка хороша мама.
Адже вони теж різними бувають. Мами.
Моя смажить, тушкує, консервує, чаклує на кухні під Ротару з Пугачовою. Я бачу її в легкому ароматному серпанку. Вона впевнено диригує своїм кухонним оркестром в ошатному фартусі, і задоволено дегустує свої маленькі кулінарні шедеври.
Їжа – це теж музика. Мамина їжа.
А потім, після вечері вона обдзвонює своїх подружок, сусідок, родичок і дізнається все про всіх.
Заповнить кілька кросвордів.
Одягне теплу піжаму і побажавши на добраніч всім нам далеким і улюбленим, спокійно засне.
Нас розвіяло світом. Ніхто не винен. Так вийшло.
Але кожен раз, коли повертаюся на батьківщину, знаю – вранці мене чекає мамин сніданок, її ніжні руки і запах дитинства.
Не дивлячись на мої п’ятдесят з вертким хвостиком.
І ще. Завдяки мамі, виключила слово старість з лексикону і зрозуміла, що і в сімдесят п’ять можна бути молодою. Потрібно.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!