Чоловіка свого першого покинула я, адже не відчувала, що він мене підтримує в тому, щоб мати щось своє. Він був цілком під впливом його матері, яка ладна була їсти сухарі і жити всім на купі, лиш би в Україні.
Я хотіла свого кутка, а, коли побачила, як люди по-справжньому живуть, то вже до колишнього життя вертатися не хотіла.
Чоловік не довго був сам, знайшов собі іншу жінку і створив родину, дякую йому за те, що дітей не кидав і всі ці роки вони точно мали тата і все якась була підтримка та нагляд за ними, бо я контроль над ними звідти не могла забезпечити.
Все своїм дітям забезпечила і от вернулася додому, щоб і про себе подумати. І ось тут мені трапилося кохання в образі Ігоря, старший за мене на п’ять років, цікавий і веселий.
Я так закохалася, що й не звернула уваги, а що ж в Ігоря за плечима. А там був шлюб з дітьми і мамина квартира, в якій він тепер живе. За плечима не виявилося і ніяких статків, я не хочу там мільйонів, але якийсь запас з десяти тисяч доларів в чоловіка точно має бути.
І ось чому я про це кажу – Ігор попросив у мене гроші на весілля його доньки.
– Катрусю, у тебе є гроші, а я маю якось дитині допомогти зі святом, для неї це дуже важливо і запам’ятається на все життя, я мав запас, але так тобою захопився, що й незчувся, як вийшов з грошей.
Я тоді вперше задумалася над тим, а що далі? Тобто, його залицяння не коштувало десять тисяч доларів, які він у мене просив. Ми поїхали в Туреччину, то там максимум дві тисячі вийшло, ну і квіти та ресторани, теж не на всі гроші світу.
Я навіть не вагалася, що маю відмовити, просто думала, в якій формі це зробити, бо я таки планувала з цим чоловіком жити, він мені подобався і що там пройшло часу з нашого весілля, може я його якось не так розумію.
Звичайно, що він дуже образився, сказав, що не чекав від мене такого, бо для мене це не гроші.
– Ти їх можеш за кілька місяців заробити, а донька мені це згадуватиме все життя!
– Вибач, але я не планую більше нікуди їхати і я твою доньку взагалі не знаю!
– Тобі варто знати, що вона моя донька!
І отаке непорозуміння просто виросло в рази, коли я віддала десять тисяч доларів своїй сестрі.
– Тобто, ти подарувала сестрі такі гроші і знаєш, що вони не вернуться, а я тебе просив і обіцяв віддати. То ти мені відмовила!
Чоловік нічого не хотів чути, що я дала сестрі гроші, бо у неї виявили хворобу і важливо зараз все зробити якнайшвидше, щоб врятувати життя, якщо на це є хоч десять відсотків шансу!
– А на що ти будеш жити, якщо не плануєш вертатися за кордон?, – казав мені він.
Ігор зібрав речі і подав папери про розірвання шлюбу. Мене це вразило до глибини душі, адже для мене зараз дуже не простий час, я потребую підтримки, бо переживаю за сестру, а його донька цілком може справити собі скромніше весілля, як на те пішло.
І ще мене дивує, що він не думав про такі моменти все життя, що дитині прийдеться допомогти і не лише з весіллям, але й з онуками потім. Чи то ми, жінки, інші, що думаємо про все на перед, прораховуємо різні можливості, різні ситуації?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
