fbpx

Валентина розложила привезені гостинці. Три здоровенні торби з соліннями стали акуратними рядами на підлозі виблискуючи на сонці. Аж сама залюбувалась, яка ж молодець. Не дарма стільки трудилась та й машину спеціально найняла, аби все це сину аж у столицю привезти. Чекала похвали і від сина з невісткою, але те що почула ошелешило

Валентині 62 роки, живе одна. Чоловік пішов з сім’ї ще в молодості, а вона так нікому знову і не змогла довіритися. Від шлюбу залишився син, якого виховувала одна. Доводилося важко, пам’ятаю вона часто просила посидіти мене з ним, поки Валя на роботі була.

Але нічого, з миру по нитці і потихеньку вона встала на ноги, господарство розвела і сина в люди вивела. Він у неї в банку працює, не так давно привіз невістку на знайомство. За словами сусідки дівчинка хороша, красива, корінна Киянка. Їй дуже сподобалося в селі, допомагала по господарству і взагалі справила тільки приємне враження.

Валя завжди дуже любила займатися соліннями і варенням. Город великий, та й на пенсії чому ж ще займатися? Буває зайдеш до неї влітку і восени в гості, покличеш на вулицю повітрям подихати, а у неї вся кухня банками заставлена. Робота кипить, нікуди Валентина не виходить, поки весь врожай не переробить.

Я її все питала, куди ж тобі стільки? Адже вся яма заставлена ​​вже, навіть в два ряди. А вона відповідає, що це для синочка. Вони в своєму місті одними хімікатами харчуються, а я ось їм свіженьких свійських огірочків засолю і потім відвезу. Вони у мене за зиму все з’їдають, я навіть іноді не розумію, куди стільки влазить в них!

Ось в черговий раз збиралася Валентина на гостину до сина і природно не забула про гостинці. Три сумки завантажила і поїхала на машині в столицю.

Приїхавши в гості, вона радісно зустріла невістку і синочка і з радістю почала роздавати їм свої частування. Тут і сталося те, що здивувало Валентину.

Розставивши на столі банки вона чекала похвал з боку Кирила, але він якось дивно подивився і не надто вдоволено сказав:

— Мама, ну навіщо ти нам кожен раз ці огірки привозиш? У нас не голодний час, все в магазині зараз продається! Та й квартира – студія, в ній для одного місця мало, а ми тут удвох. Куди з твоїми банками? Я сусідам роздаю, на роботу вожу і бідним допомагаю. Ну не їмо ми варення. Консервовані помідори і салати у нас не йдуть. Нас двоє і ми все свіже з магазину їмо.

Коли Валентина це мені розповідала, у неї навернулися сльози. Прикро було їй, що стільки часу і праці вона занапастила.

Зрештою Валя зібрала всі свої соління у сина, навіть до сусідів сходила і зажадала назад свої закрутки і привезла їх назад додому. Обіцяла, що тепер вони від неї ні огірочка не отримають, але подивимося, на скільки її вистачить, он уже помідори відрами з городу носить. Куди їй одній скільки? Ясно ж, знову закрутить, але кому?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page