Моя мама пенсіонерка за вислугою років, але ще підробляє. Не на повну ставку, там чверть, здається. але все ж яка зайва копійка на оплату комунальних чи в аптеку.
Свекруха ж моя також пенсіонерка. Лідія Григорівна значно старша від мами моєї, тож не працює. Свого часу вона розміняла свою трикімнатну квартиру і придбала собі однокімнатну, аби було менше за комунальні виплачувати.
Чесно, я чомусь вірила, що різницю вона нам на житло подарує. але про гроші вона ніколи мови не заводила. Ніби як поміняла книгу у бібліотеці: тихо, буденно, без зайвих вух і очей.
Після того випадку я зрозуміла в кого мій чоловік пішов. Антон хоч і добрий і надійний,але надто вже заощадливий. Я ще до одруження зрозуміла, що буде краще, аби у кожного з нас була своя власна каса. Ми на продукти по п’ять тисяч скидаємось і все, далі кожен сам по-собі.
Навіть навчання сина в інституті ми оплачуємо окремо: Антон перше півріччя. а я друге. Ми звикли так жити і я не бачу в цьому нічого надприродного.
Щомісяця зі своєї зарплатні я виділяю мамі по п’ять тисяч. Що вона відкладає. а на що живе. І те і те у неї без фанатизму. Тобто, не скупиться. але й не тринькає гроші на забаганки. Я знаю. що у неї уже досить таки значна сума зібралась, бачу, що вона у фінансовому плані спокійна. то й мені добре.
А нещодавно вона у мене попросила придбати їй хорошу духовку. Вона за кілька місяців склала грошей, тож придбати ми могли щось справді якісне. Двадцять з копійками тисяч ми віддали за те чудо техніки. Маминому щастю меж не було.
І ось, завітала до мами на гостину моя свекруха. Оскільки ми чай пили на кухні. то духовка одразу привернула увагу Лідії Григорівни:
— Ого! Дорогезна – протягнула вона, – Чи вам, свахо, пенсію підвищили, а може кавалера знайшли, – сміється ніби, а сама аж губи у тонкі нитки зібрала, видно, що заздрощі здолали.
Мама моя людина проста і відкрита. Візьми і скажи:
— Ой. та я ж без Ніни нічого б і не придбала. То ми з нею гроші зібрали. Вона у мене така молодець, щомісяця гроші дає. навіть не знаю, як би я без неї справлялась.
— А я? – видає свекруха. – Я не сім’я? Мені допомога не потрібна?
Я вперше в житті побачила сльози на очах у чоловікової матері. Вона швидко зібралась і пішла геть, не приховуючи хлипання.
Ввечері на мене чекала неприємна розмова із чоловіком. Він не розуміє, як так вийшло, що ми допомагаємо моїй мамі, а його залишилась зі своїми негараздами один на один.
— Вибач, але це була моя особиста ініціатива і гроші я зі своєї зарплатні мамі давала. та й мама моя. Я не розумію, які до мене питання взагалі. Давай Лідії Григорівні гроші зі своєї зарплати.
— А ти спитала, чи вони у мене є? Я взагалі на мілині нині, увесь у боргах. Могла б хоча б порадитись зі мною. перш ніж нести гроші своїй мамі. У нас їх дві між іншим. Чим твоя мама від моєї краща.
Другий тиждень зі мною чоловік не балакає, втім, як і свекруха. Обоє на мене страшенно ображенні.
От тільки я не розумію: а за що?
21,11,2023
Головна картинка ілюстративна.
