fbpx
Історії з життя
Василь поїхав до Наталки, а я почала збирати речі, бо де я, а де вона? Все пропилососила і помила від себе, заплакала на прощання і викликала таксі

Василь був розлученим вже два роки на момент нашої зустрічі. Причиною, яку була мотивом для того аби його покинути, було те, що він мало заробляв, а Наталка втомилася економити.

Думаю, що інша б жінка змогла зводити кінці з кінцями, але Наталка була надто вродлива для Василя, тому очікувала, що той буде й надалі так само залицятися та балувати її, як і під час побачень.

У них є спільна донечка Іринка, яку Василь дуже любить і всі свої заробітки практично віддавав у вже колишню сім’ю.

Тобто, ситуація була така: Наталка не виконувала жодну функцію дружини і ніяк не піклувалася про свого колишнього чоловіка, а він, в свою чергу, віддавав всі гроші їм, собі лишав якусь мінімалку на прожиття і квартплату.

Наталка вернулася в квартиру своєї матері, тому Василь мав приписаною в себе лише донечку.

І от ми зустрілися, обоє з минулим, обоє без надії на щось краще. І між нами зародилася така щира розмова, щира дружба і почуття, що я в житті такого не мала!

Не зрівняється жодна найкраща подружка! От моя людина і все.

Ми почали зустрічатися, а через місяць я переїхала до нього жити. І вже між нами постало питання фінансування його минулої родини.

Я нічого не маю проти того аби підтримувати дитину, але не зверх того! Хай його жінка теж думає про те, як жити далі, а не надіється на його гроші.

І тут я простежила таку тенденцію – Василь почав більше заробляти, він став якимось впевненішим і отримав як натхнення жити, але при цьому я зменшила фінансування його дружини: стандартні аліменти плюс те, що дитині треба купити.

А разом з тим, його колишня дружина почала защораз більше вигулькувати в сторісах та надсилати йому повідомлення.

Вона робила дуже багато гарних фото і зрозуміло, що він стежить за її сторінкою і йому це все висвічується.

Далі вона почала писати йому. Починала зі стандартного: що дитині треба купити, коли він її забере на вихідні, вона пішла на новий гурток, який треба оплатити…

Це все було в такій ультимативній формі спочатку.

Але, відколи вона дізналася, що він має нові стосунки, тим тон змінився. Вона написала цілу верету, як вона йому вдячна за дитину, що він найкращий батько для маленької, що завдяки йому вона є така, як є.

Що їхня дитина – це сенс її життя і незважаючи на якісь їхні непорозуміння треба зробити все аби вона була щаслива.

А вкінці такий припис: я скоро планую вийти вдруге заміж, тому давай ми попрацюємо над спільною позицією щодо цього перед дитиною, аби вона все правильно зрозуміла і аби позиція була спільна. Тому попросила зустрітися і все це обговорити.

Розумієте, який хитрий хід? Вирішила зіграти на ревнощах! Я вся просто обімліла, коли він мені про це розказав і показав переписку.

Я ледве себе стримала аби йому це все не розкласти по поличках і не розкрити очі. Але далі я себе стримала.

Якщо він сам нічого не зрозуміє, то йому кажи чи плач, чи скач, але не дійде.

Василь поїхав до Наталки, а я почала збирати речі, бо де я, а де вона? Все пропилососила і помила від себе, заплакала на прощання і викликала таксі.

Під вечір Василь мені подзвонив:

– Віро, а що таке?

– Та нічого… Там суп в холодильнику і печінковий тортик, поїж, щоб не зіпсувалося…

– А ти де?

– Я вдома.

– А чого?

– Як чого? Ти ж поїхав миритися…

Ще через пів години Василь був у мене і все розповів: Наталка й справді заміж виходить і вони порадилися, що він не буде негативно щодо цього висловлюватися.

– Єдиний мінус для тебе, що тепер Софійка буде більше у мене буде, – і він так благально заглянув мені в очі, що я розплакалася.

– Звичайно!

Ми й далі живемо разом, ще не розписані, але не дивно, бо ми ще відчуваємо невпевненість. Софійка ставиться до мене нормально, до любові і поваги ще далеко, але я терпляча.

Фото Ярослава Романюка.

You cannot copy content of this page