Ольга прокидається вранці, але не поспішає вставати з ліжка. Вона любить ті кілька хвилин затишку перед початком нового дня. Проте буденна робота чекає, і їй доводиться швидко збиратися.
Набравши холодної води з криниці, вона починає готувати сніданок. Її чоловік, Василь, ще спить. Ольга не турбує його і не просить допомоги, бо звикла справлятися з усім самотужки.
Її життя, здавалося б, було простим і одноманітним, але наповнене глибокими переживаннями. Ольга ніколи не вважала себе гарною, тому чоловіки завжди обходили її стороною. Вона бачила, як подруги виходять заміж, народжують дітей, а вона залишалася самотньою.
Мрії про любов здавалися їй недосяжними. Її мати постійно нагадувала, що вона може залишитися «старою дівою», і ці слова лише підсилювали її самотність.
З Василем Ольга почала зустрічатися, коли втратила надію знайти когось кращого. Він був гарним майстром і моторним чоловіком, але також мав репутацію гульвіси.
Василь ніколи не обіцяв їй любові і Ольга терпеливо приймала його походеньки, бо не хотіла втратити шанс на шлюб. Її мати застерігала її від цього союзу, але Ольга вірила, що Василь зміниться.
Після весілля життя виявилося ще складнішим, ніж вона могла собі уявити. Василь був добрим господарем і забезпечував сім’ю, але залишався далеким. Він рідко ночував удома, і Ольга ніколи не питала, де він був.
Вона доглядала за дітьми, працювала в полі, виконувала домашню роботу. Її скарги на труднощі залишали Василя байдужим. Він виправдовувався тим, що забезпечує родину, і вважав, що цього достатньо.
Одного разу Василь вирішив поїхати до Одеси, щоб допомогти братові з будівництвом дачі. Ольга намагалася відмовити його, але чоловік залишився непохитним. Їхня сварка завершилася тим, що він поїхав, не попрощавшись. Після цього довго не писав і не дзвонив. Через кілька місяців Ольга отримала листа, в якому Василь повідомив, що закохався в іншу жінку й більше не повернеться.
Ця новина підкосила її, але з часом вона змогла оговтатися. Ольга присвятила себе дітям і роботі, залишивши минуле позаду. Коли Василь з’явився через кілька років із подарунками для дітей, його прихід викликав у родині лише холод. Старший син Микола відкрито прогнав батька, а Ольга не змогла змусити себе радіти його візиту.
Ситуація змінилася, коли Василь знову повернувся, але цього разу з маленькою дитиною на руках. Він зізнався, що матері дитини, Оксани, не стало при її появі. Це була та жінка, через яку він залишив Ольгу.
Незважаючи на образу, Ольга згодилася допомогти. Вона взяла на себе турботу про дівчинку, Даринку, яка була схожа на Василя, як дві краплі води. З часом вона почала відчувати до дитини справжню материнську любов.
Спільна турбота про Даринку поступово примирила Ольгу і Василя. Їхнє життя змінилося. Ольга навчилася прощати і вчила цьому дітей. Вона просила їх прийняти Даринку як рідну сестру, а Василя — як батька. Її образа зникала, поступаючись місцем спокою. Родина знову стала єдиним цілим, і в їхньому домі оселилася нова надія на щасливе життя.
