fbpx
Історії з життя
Василина розслаблено ніжилася на сонечку, коли на її телефон надійшло повідомлення. Відправником був Ігор, колишній хлопець дівчини. Вони зустрічалися майже рік і розлучилися досить мирно, просто визнавши, що не підходять один одному

Зараз Василина одружена з приголомшливим чоловіком, який прийняв її з усіма закидонами. Любиш гасати нічними вулицями – будь ласка, тільки на перевіреній машині та з ним у якості пасажира. Хочеш стрибнути з парашутом – не проблема, є на прикметі чудовий клуб.

А от Ігор дуже негативно ставився до її захоплення активним відпочинком. Його навіть у гори витягти було практично неможливо. В принципі, це і стало основною причиною розриву їхніх стосунків. Але спілкуватися вони не припинили.

«Ти вільна на вихідних? Повір, це дуже важливе питання».

Дівчина лише знизала плечима і набрала номер друга. Важливі справи потрібно вирішувати не через смс.

— Привіт, Ігорку! — весело промовила вона, знаючи, як хлопець не любить подібне звернення. — Що трапилося? Розповідай.

— Привіт, Васю, — мстиво озвався хлопець. – То ти вільна?

— Ну, дивлячись навіщо. Так я у відпустці, на дачі з чоловіком засмагаю.

— Бабусю мою пам’ятаєш?

— Катерину Ігорівну? — Дівчина тепло посміхнулася. Як можна забути таку чудову людину. — Звісно! Як вона, до речі?

— Нездужає, — сумно зітхнув Ігор. – Тебе постійно згадує.

— Ми вже років зо три не бачилися? Переказуй їй вітання.

– Сподіваюся, ти зробиш це особисто. У суботу в неї ювілей, вісімдесят років виповнюється. Вона була б рада побачити тебе. – Голос у хлопця був якийсь нерішучий, Василина навіть здивувалася.

— В якості кого я туди піду? Це буде якось неправильно.

— Ну. В ролі моєї дівчини? – промовив хлопець і відразу почав виправдовуватися. — Розумієш, вона вважала тебе мало не онукою, і завжди вимагала, щоб я ставився до тебе серйозно. Коли ми розійшлися, вона вже почувала себе погано. Я просто не наважився розповісти їй правду. Надсилав їй фотографії, писав повідомлення від твого імені. Загалом усіляко підтримував ілюзію.

— Ну ти і жук! – обурено підскочила дівчина. Тут навіть чоловік відірвався від свого дорогоцінного ноутбука й запитально підняв брову. Він чудово зрозумів, з ким розмовляє його дружина, але був зовсім спокійний. – Чому ж ти мені не розповів? Я б хоч дзвонила іноді! Що про мене думає Катерина Ігорівна?

– Нічого такого вона не думає! – втішив дівчину Ігор. — Бабуся не дуже добре говорить після ускладнень, тому сама воліє спілкуватися по смс. Уявляєш, навчилася спеціально! А що не приїжджаєш, вона розуміє, як складно працювати за твоєю спеціальністю, коли треба бути на зв’язку 24 години на добу. А в селі зв’язок поганий!

— Що ти від мене хочеш? — Здалася Василиса.

— Просто приїжджай на день, поспілкуйся зі старенькою, бо прогнози геть невтішні.

— Добре, але обіцяй мені, що такого більше не повториться!

Василина вийшла з машини, тримаючи в руках горщик з ніжно-рожевою орхідеєю. А що ще можна подарувати старенькій? Та ще й за такий короткий час?

Катерина Ігорівна виглядала дуже бадьорою і дуже зраділа дівчині. Василині навіть стало ніяково за цей обман, але що вона могла вдіяти? Здати друга та засмутити іменинницю?

— Чудово виглядаєте, — дівчина обережно обійняла тендітну стареньку. — Я б ніколи не дала вам стільки років. Може, у паспорті помилка?

Бабуся по-доброму засміялася і провела Василину до хати. Їм було про що поговорити.

— Пробач Ігора за те, що він втягнув тебе в цей фарс, — повільно промовила Катерина, наливаючи дівчині ароматний чай. — Бовдур він у мене. Двадцять п’ять років прожив, а розуму не набрався! – хитала головою старенька.

— То ви все знаєте? — незручно посміхнулася гостя, підсуваючи до себе чашку. – А от я не знала.

— Та як тут не зрозуміти? Але він брехав мені не зі зла, я знаю. Просто не хотів мене розчаровувати.

— Він вас дуже любить.

— А твій чоловік був не проти? Ну що б ти сюди їхала? Та ще в такій ролі? – хитро подивилась на дівчину господиня.

— Ви і це знаєте? — Василина була не на жарт здивована.

— Знаю, я багато чого знаю.

— Він зрозумів, — просто відповіла дівчина. — У самого бабуся у віці.

— Це ж він тебе привіз? Клич його сюди, чого він у машині відсиджуватися буде? Вся сім’я і так вже в курсі, один Ігор витав у хмарах.

Катерина Ігорівна гостей вночі в дорогу не відпустила, залишила ночувати в хаті. Вранці всіх добре нагодувала і тільки після цього всі роз’їхалися. Бабуся здавалася дуже задоволеною і щасливою.

А ще за тиждень її не стало.

Канал: Olena Didik.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page