Не буду втомлювати причинами і виливанням літрів всілякого непотребу на колишню дружину і жінок в цілому.
Тезово напигшу про хороше і погане, а потім обговоримо, ок?
Почнемо з мінусів:
Дико не вистачає сім’ї. Як би не було але звикаєш життя в родині і з її втратою настає дика порожнеча всередині. Але це можна виправити.
Починається потік запитань: навіщо, чому і для чого розлучилися?
Далі стадія сумніви-чи правильно вчинив. Розлучення було з моєї подачі.
Далі взаємні спроби примирення, які були спровоковані бажанням жити по-старому… Перемогли і це хоча ніяково на душі було довго…
Ти не віриш жінкам – багатьох хорошим дівчатам попсував нерви…
Тепер плюси: СВОБОДААААА !
Багато часу тільки твого, але не для виносу мозку, а для реальних справ від розвитку і до початку з чистого аркуша!
Є реальний досвід у стосунках і вже знаю більше половини стандартних жіночих підстав.
Посумував пів року зібрався і рванув – купив хату, яку я хотів, збираю грошенят на машину, яку я хочу і нарешті вийшло почати свою справу!!!
Так що життя на розлученні не закінчується!
Але як би не було добре одному – сім’я це наше все.
І дуже хочеться одружитися вдруге і щоб назавжди
ПС. Дітей немає, боргів дружині не залишив.
Автор: Вадим.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся