fbpx

Весь свій вільний час Галя присвячувала турботі про коханого чоловіка. Ви не повірите, але вона виходила до автобусної зупинки, щоб зустріти чоловіка, який повертався зі зміни

Ця повчальна історія трапилася з моєю сусідкою Галею. Не можу сказати, що ми з нею подруги, однак знаходимося у добрих приятельських стосунках, тому я опинилася в курсі її драматичної ситуації.

Галя працювала продавцем біжутерії, а її чоловік Микола працював програмістом на фабриці. На життя вистачало. Донька рано вийшла заміж і жила в іншому місті.

Ми майже щодня зустрічалися з Галею в під’їзді чи ліфті, вона часто скаржилася на свою маленьку зарплату, але іншу роботу знайти не прагнула.

Весь свій вільний час Галя присвячувала турботі про коханого чоловіка. Ви не повірите, але вона виходила до автобусної зупинки, щоб зустріти чоловіка, який повертався зі зміни. Тримаючись за руки, вони йшли додому, де на них чекала приготована Галею вечеря. Вечорами всі сусіди спостерігали цю ідилію – Галя з Колею йдуть додому.

Все зруйнувалося протягом двох місяців. Причиною краху їхніх стосунків стала свекруха. Але не тому, що вона була злою і заважала їм жити, а тому, що ця бідолашна жінка серйозно занедужала, а крім єдиного сина, інших рідних не мала. Свекруха жила за містом у своєму старому будинку.

Галя категорично відмовилася забрати свекруху до себе. Вона доводила чоловікові, що в їхній двокімнатній квартирі, просто немає місця для літньої лежачої матері. Сусіди все частіше чули сварки Галі та Миколи. Жінка вимагала найняти доглядальницю для старенької.

Але виявилося, що оплата доглядальниці така велика, що перевищує розмір зарплати Миколи.

Коли я зустріла Галю в ліфті із заплаканими очима, вона поділилася зі мною своїми випробуваннями.

— Чоловік поїхав жити до своєї матері, взяв відпустку, і сам її доглядає. Він мене зовсім не шкодує. Хоче, щоб я була там із ним, у тому будинку, без зручностей і не відходила від ліжка свекрухи!

Галя перейшла на шепіт:

— Ти зрозумій, вона ж їсть добре, хоч і на ноги не встає! Прожити так зможе не один рік. Я вважаю, що треба знайти для неї пансіонат для людей похилого віку і продати її будинок, для того, щоб оплачувати утримання,

— Галя зітхнула, — Але чоловік не згоден!

Я дала їй свою пораду:

— Біжи до чоловіка, доглядай свекруху і терпи!

— Я така розгублена, що й сама про це думаю, — відповіла Галя, витираючи сльози.

Поки жінка думала, чоловікові довелося продовжити відпустку ще на місяць, але тепер без збереження заробітної плати. Микола почав жити на пенсію матері та продовжував за нею догляд. Після чергової безуспішної спроби поговорити з чоловіком Галя вирішила поїхати до нього. Вона сумувала, і хвилювалася.

Надумала. Поїхала. Однак було вже пізно! Коли Галя прийшла до чоловіка, то в домі її свекрухи вже господарювала чужа жінка!

Виявилося, що одна зі співробітниць Миколи, з якою в нього раніше були суто ділові стосунки, дізнавшись про скрутну ситуацію з матір’ю, зголосилася йому допомогти. Вона почала приходити в дім. Ця жінка, яка втомилася жити одна, взяла на себе повний догляд за немічною старенькою. У її житті з’явився «золотий» чоловік, за якого вона і «вчепилася обома руками».

Життя розвернулося стрімко і на всі 360 градусів.

Вони одружилися. Мама Миколи змогла прожити ще два роки. Микола з новою дружиною залишився жити у будинку матері.

Ще не один рік після цього, побачивши у вікно самотню Галю, яка бреде у свою порожню квартиру, сусіди намагалися зрозуміти: «Хто з них мав рацію? А хто був винен?»

Потім у Галининому житті теж відбулися зміни: вона познайомилася із чоловіком. Він був старшим за неї на 12 років. Зо три роки вони прожили в його котеджі. І сталося так, що у нового чоловіка Галі виявили серйозні проблеми. Зараз Галя у своїй квартирі не з’являється. Кажуть, що вона цілодобово перебуває біля ліжка нового чоловіка і доглядає за ним.

Намагаючись убезпечити себе від догляду за свекрухою, Галя зруйнувала свій шлюб. А доля доглядальниці, її все ж не оминула. Ось така, зла та непередбачувана буває іронія долі.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page