Після декількох років серйозних стосунків, хлопець зробив мені пропозицію. Я відразу ж попередила, що не хочу робити пишного весілля.
Особисто для мене таке весілля занадто напружена церемонія: потрібно сидіти весь день в платті і брати участь в конкурсах. Я так не хочу, мені це не по душі. Та й доведеться кликати багато народу, а в мене зовсім бажання немає, бо дівчина я сором’язлива і не люблю привертати до себе уваги.
Я запропонувала звичайно ж розписатися і полетіти відпочивати. В крайньому випадку, можна було б посидіти в ресторані з батьками і декількома друзями.
Хлопець зі мною погодився, сказавши, що саме таке весілля він собі і уявляв. Так ми все і вирішили, та пішли подавати заяву до РАЦСу.
До весілля я особливо і не готувалася, тому ніякого хвилювання я не відчувала, адже все йде саме так, як я і хотіла.
За тиждень до весілля, до мене, прибігає наречений і повідомляє захоплено:
– У мого друга є кафешка, ось там і відсвяткуємо!
– З ким? Адже ми хотіли просто розписатися!
– Я тут список гостей накидав, тут тільки найближчі..
Беру в руки аркуш формату А4, а там в два стовпчика прізвища, навіть є його далекі родичі з іншої країни. Написав він тільки людей зі свого боку, а ще ж потрібно і моїх.
Я стою намагаюся пояснити йому, що якщо і кликати так багато гостей, то мені доведеться купувати плаття, робити зачіску, а за тиждень це зробити майже неможливо.
-А кухарі згодні приготувати все вчасно? – вже ледве стримуючи емоції питаю я.
– А ми не будемо їх наймати, навіщо переплачувати? Кілька салатів зготуємо, шашлик, та напої. А мама моя тобі допоможе, та й твоя мама може підключитися.
– А торт? Його вже не встигнуть зробити до цієї дати!
– Так навіщо нам ці солодощі, мої друзі торт не їдять.
Стою я і намагаюсь усвідомити почуте. Запросити близько двох сотень людей на салат? Сказати запрошеним, що солодкого не буде, як і нормального столу. Більше того, стояти мені моїй мамі і свекрусі кілька днів і готувати їжу яку й зберігати ніде?
Озвучую все коханому а той дивиться на мене здивовано. Він виявляється з мамою вже все узгодив і гостей запросив. Моя відмова, як і мої слова його дивують.
Розпис заплановано на п’ятницю. Я сказала, що піду лиш на реєстрацію шлюбу і все. Його мама телефонує ледь не щодня із проханням допомогти з закупами фінансово і фізично. Мої батьки беруться за голову, а мама каже, що поєднувати долю з такою людиною не варто.
Люблю я його, але вся ця ситуація з весіллям якась незрозуміла мені. Все частіше думаю, чи зможу прожити життя з людиною, яка робить от такі необдумані кроки. Чи зможу я на нього покластись в подальшому. А може моя мама права? Може й не потрібен той шлюб мені?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка ілюстративна – pexels.