«Весілля? Знову? А чи не забагато весіль за один рік», – мачуха вже не стрималася, а я подумала чи вона не розгадала мій план

– А чом би й ні? Якщо з людиною не можеш жити, то треба йти, правда ж, тату?

Батько закашлявся і почав щось бурмотіти, що він ще не віддав борги за попереднє весілля, а тут знову, то він не знає, подумає, але він мене любить, свою єдину донечку…

Я пішла геть певна того, що весілля мені батько таки справить, хоч від минулого разу пройшло більше пів року і заміжня я була майже місяць, а потім ми розійшлися з Толиком і навіть досі дружимо.

А як не дружити, коли ми це все разом і затіяли, щоб провчити мого батька.

Справа в тому, що більше року тому мій батько пішов від моєї мами. Вона це дуже важко переживала, але тато сказав, що вона має його зрозуміти.

– Юлю, зрозумій, там мала дитина, якою я буду людиною, коли син без мене буде рости?

Про те, чого саме там з’явився його син, батько вирішив промовчати.

Мама була вражена і навіть не дуже тата й тримала чи совістила, вона була бліда і просто сіла на диван, поки той збирав свої речі.

Мама так і не прийшла до тями, а от тато для нової родини розщедрився на всі сто: нова квартира, дружині за сина машину купив, що лишень його Настя не скаже, те все їй і дає.

Я не хотіла мамі розказувати. Бо мама з тих жінок, що економлять найперше на собі, хоч тато й заробляв тепер багато, але на початках вона з такою радістю розказувала, як вони на сніданок розмочували черстві бублики в гарячому чаї.

– Яка ж то була смакота доню, – казала вона мені, хоч і могли тепер їсти й червону ікру щодня.

Я приходила до батька роздивитися і бачила, що й прикраси нові має Настя, і одяг, і косметику, і фото з відпочинку. Тому я вирішила, що треба трохи забрати у неї грошей.

А тут мій друг Толик трапився і я йому все й розказала, а він тоді й каже:

– Найбільше витрат на весілля, моя сестра заміж виходила, то мама за голову хапалася.

– А це план!, – вигукнула я.

Я ми затіяли весілля в найдорожчому ресторані, в найдорожчій сукні і з найдорожчими музиками.

Мама нічого не знала і думала, що я справді люблю Толика, вона була збентежена, але погодилася, що й у двадцять можна полюбити на все життя.

– Це у нас з твоїм татом так було, – казала вона мені.

Відгуляли весілля і ми поїхали в медовий місяць просто відпочити на татові гроші. А потім розійшлися, бо чого це я буду жити у Толика чи він у мене…

Я думала, що батько трохи вийшов з грошей, але тепер знову бачу, що Настя хизується забагато, тому треба знову направити гроші в правильне русло. Хіба я не маю такого права?

Фото Ярослав Романюк

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page