Все почалося після мого весілля і це ще більше мені додає жалю, адже на весілля тато і мама були такі щасливі, вони так раділи, що я виходжу заміж, тато плакав, коли був танець молодої з батьком.
Навіть свекри казали, що ще не бачили аби так батьки молодої веселилися і косо на мене поглядали, мовляв, а чого вони так підозріло радіють, що вони нам на руки спихнули?
І як у воду дивилися, бо на наступний же день, тато зібрав сумки і сказав мамі, що чекав цього дня багато років.
– Двадцять п’ять років я чекав, коли нарешті це станеться і я буду вільним перед Богом і людьми. Я все для вас зробив і навіть більше, а тепер я від тебе йду до жінки, яку кохаю.
Мама мені нічого не казала, не телефонувала якось на нього вплинути, а так спокійненько переказала його прощальний монолог, коли я зателефонувала аби вони з татом прийшли в гості, бо свекри запрошують.
– Я не прийду, доню, бо у мене інші плани, а тато теж, бо він пішов до кохання всього життя, – почала вона сухо переповідати, що ж там сталося, – Тому перепроси за нас і гарного вам святкування.
Я не вірила, що таке чую. Як вони могли? Як мені тепер бути, адже батьки чоловіка дуже дружні, вони влаштовують завжди великі родинні свята. А я тепер як батьків запрошу? Мама ще чого доброго теж когось приведе, батько зі свою буде, а як між ними буде суперечка, то я тоді як буду виглядати?
А як діти у мене будуть, то як дідуся і бабусю кликати на хрестини чи на свята? Для чого мені це все на мою голову?
І я вирішила діяти. Пішла до мами і почала їй говорити, що вона має вернути тата:
– Мамо, я тобі позичу гроші на салони і одяг, нам багато подарували, але ти маєш батька вернути.
– Для чого?, – отак просто закліпала вона очима, – Він не бандеролька аби його туди-сюди тягати, дорослий чоловік, хай живе як хоче.
А тоді до тата, але він сказав, що нарешті щасливий. Тому все буде доводити до кінця. Але я не здавалася, а пішла поговорити з його новою жінкою, Катериною.
– Навіщо ви забираєте у мене батька, а у моїх майбутніх дітей дідуся? Ви я так не будете разом, бо в батька важкий характер. Спиніться зараз,- попередила я її.
– Слухай, ти ж уже доросла і все розумієш, ми давно любимо один одного, у нас тривалі стосунки і все у нас буде добре.
Але я продовжувала їй писати і телефонувати, що аж батько не витримав:
– Тебе мати намовляє? То так їй і передай, що я все зроблю офіційно!
А далі й зробив таке, що вже було безповоротно: подав на поділ майна, прийшлося продати квартиру і мама купила однокімнатну на околиці міста. Вона була сама не своя від такого татового вчинку.
– Я в тебе не заслужила за ці роки залишитися в своїй квартирі? Ти ще про це пошкодуєш, бо ти теж гроші втратиш, от побачиш!
Тато не слухав, а вклав гроші в ремонт Катерининої квартири і зажив собі щасливо. Так принаймні виглядало.
Мама ж ніяк не могла звикнути до околиці міста, але потім сказала мені, що тепер вона любить те місце, близько до лісу і навіть дві пересадки на автобусі тепер їй приємні:
– Я відпочиваю дорогою, хочу музику слухаю, хочу книжку читаю. Все просто чудово.
Вона обладнала свою квартиру не так щоб аж шикарно, але все чистенько і зі смаком.
Минуло два роки і тато став у мене на порозі:
– Ти добилася, чого хотіла і Катерина мені вказала на двері. Якби ти за щораз мені не телефонувала та мені не псувала нерви, то все б у мене було добре. А тепер що? Куди я дінуся? Мені на вулиці жити?
Я зателефонувала мамі, а вона мені каже, що цей чоловік їй чужий, а мені він батько і щоб я забирала його до себе.
Тато все розуміє і каже, що потім з Катериною все поділить офіційно і просить мене впустити його.
– Доню, куди я піду. Невже я у тебе не заслужив за стільки років турботи та любові прихистку?
Я не розумію, чому мама проти? Вона ж тепер має знову свого чоловіка. й так сама живе, будуть обоє мені дітей бавити, в гості приходити, як справжні батьки! Як мені переконати маму, бо я з батьком жити не хочу?
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
