Від самого мого весілля до тепер, подруги все не стомлюються мене питати одне й те ж. Колись я ще пробувала переконувати їх, що все не так однозначно, але потім мама мені каже:
– Дитино, хай за тебе говорить твоє щастя.
І я вам от що скажу – чим кращі у мене були стосунки з чоловіком, тим частіше подруги задавали мені те питання, яке, наче лимон, мало закваснити моє щастя і знаєте, що я зробила? правильно – відкинула таких подруг.
Я любила Миколу різною любовю, бо спочатку він мені подобався, бо давав мені яблуко вкусити, далі на велосипеді возив.
Але найбільше він мене вразив, коли запросив мене на танець. Це був мій перший прихід в клуб з дівчатами, ми великою купкою стояли в найтемнішому кутку клубу і тільки захоплено дивилися, як пари танцюють повільний танець, а він підійшов до мене і запросив.
Божееее, від тих поглядів у спину я мала загорітися, але я й виду не подавала, що чула від Колі такі слова:
– Мама твоя просила аби я тебе в танець взяв по-сусідськи, ти той… додому не біжи, я ще обіцяв провести тебе, щоб ніхто не налякав по дорозі.
Це геть не романтичні слова, але для мене то було наче зізнання в коханні – він за мене переживає. І я стала любити його вже по-дорослому і шістнадцять років.
Микола ж зустрічався з Мартою, вона обіцяла його чекати з служби, але не дочекалася. Вискочила заміж і виїхала з села. Зате я йому писала листи щотижня, про те, що у нас відбувається, але ні слова не писала про неї, хоч моє серце співало.
Він прийшов додому, не одразу отямився, а далі пішов працювати, так само водив мне з клубу, аби мене ніхто не злякав.
А одного разу чорний кіт перебіг нам дорогу і я навідріз відмовилася йти далі, бо це було біля покинутої хати.
– Ходи, мені завтра на роботу.
– Ні, я не піду, давай обійдемо.
– Ну що ти зробиш, – бурчав Микола і вів мене навколо вулиці, щоб мені не було страшно.
А мені й не було, просто хотіла йти з ним поруч…
А з часом і він зрозумів, що хоче йти зі мною поруч все життя.
То ви вже здогадалися, що мене питали мої найкращі подруги? Так, ось це:
– І як тобі йти за нього, коли він іншу любить?
Я доказувала, що це не так, що він лиш мене кохає, але я їх тільки розпалювала.
Тоді мама й порадила мовчати про своє щастя.
А я ним світилася і свічуся, бо маємо діти, маємо онуки, маємо повагу між собою. Лиш подруг я більше не маю, але якось і без них мені дуже добре ведеться.
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
