fbpx
Без категорії
Відбивні запекла, салат зробила, пиріг спекла, пропоную. А Єлизавета рукою повела і каже: – Я м’ясо не їм. Хліб теж. (Це про мій пиріг вона так висловилася). Я на кухню метнулася, салат у мене там залишався і зелень якась. Принесла їй в тарілці, поставила

Син дівчинку привів додому. Знайомити. Люблю, – каже, – Хочу разом з нею жити.

– Ну, жити справа хороша. Тільки не на моїй території. Законним шлюбом об’єднуватися, чи так, в гріху жити?

Син голову почухав.

– Одружуватися, – каже, – Ліза не хоче. Вона каже, що ми люди вільні.

– Розумна яка дівчинка, подумала я. Треба сказати, що син у мене тільки-тільки інститут закінчив і як молодий спеціаліст оббиває пороги всяких контор, потрясаючи своїм дипломом. Тільки от не особливо прагнуть контори брати молодого фахівця на роботу. І як ви розумієте, одруження якось не на часі. Мені є кого ще годувати, крім сина з його судженою.

Привів в гості.

– Господи, худа, як сірник. До модельної зовнішності, мабуть, прагне, подумала я. Накрила стіл, посадила молодих, наїдків всяких наставила. Весь ранок на кухні провела. Може, майбутня невістка, хто знає? Раніше син мене зі своїми подругами не знайомив.

Відбивні запекла, салат зробила, пиріг спекла, пропоную. А Єлизавета рукою повела і каже: – Я м’ясо не їм. Хліб теж. (Це про мій пиріг вона так висловилася). Я на кухню метнулася, салат у мене там залишався і зелень якась. Принесла їй в тарілці, поставила.

– Вибач, кажу, – не знала, що ти м’ясо не їж, я б рибку запекла.

– А я рибу теж не їм, – відповідає Ліза.

– Не дивно, що ти така худа, – думаю я, – Ну та нехай, не їсть і добре.

– А чим ви, Лізо, займаєшся? Треба якось розмову підтримати. Мій бовдур сидить, мовчить і тільки закохано зиркає на свою Лізку.

-Я зараз тренінг відвідую, присвячений любові до себе. Навчися себе любити і всі тебе полюблять! Так каже мій тренер. Тренінг сприяє духовному розвитку. Ще чакри відкриваю, медитую, йога знову ж…

Я аж заслухалася. Ось яка дівчинка попалася моєму синові! Чакри вміє відкривати! (Чи що там з ними роблять ..)

– Ну а займаєшся чим ти? У вільний від чакр час? Працюєш? навчаєшся?

– Що ви! У мене часу вільного зовсім немає! День розписаний по хвилинах! Я шукаю себе, я в духовному пошуку. Для мене це важливіше, ніж матеріальна їжа.

– Ну, а салат з горіхами хто тобі купує, одяг? – Я намагалася повернути Лізу з небес на землю.

– Батьки. А ось тепер Ілля обіцяв про мене дбати, – сказала Єлизавета і ніжно подивилася на мого сина.

Якщо я перед зустріччю з майбутньою невісткою з чоловіком поговорила і ми вирішили на перших порах молодому допомагати, хоч грошей на оренду квартири давати, то після її промов бажання допомогти у мене поменшало.

Я значить, пахати буду на двох роботах, а вона чакри відкривати. Дзуськи. Я, може, теж хочу до великого долучитися. До чакр зокрема.

Син зібрав сумку і відправився в доросле життя. Орендували вони квартиру. Зрідка дзвонив, але в гості з подругою не заходив. Мабуть, зрозумів, що я від його подруги не в захваті. Але я слова не сказала проти. Вибрав, живи.

В гості забіг місяці через три тільки. Зелений на вигляд, як лист салатний. Блиску в очах поменшало. Схом’ячив каструлю тушкованої картоплі з м’ясом (не перейнявся, мабуть, веганством). Грошики в кишеню йому сунула. Шкода ж, єдиний син! А донці мораль прочитала, що чоловіка годувати треба, м’ясом бажано. І грізно на неї подивилася. Що б, значить, нісенітниці всілякі з голови відразу викинула і не наслідувала всяких.

З того дня син частенько забігав поїсти, а через півроку назад повернувся. Розлюбив, мабуть. А може, перейнявся філософією своєї подруги і полюбив себе сильніше, ніж її.

Автор: Mariya Dudkyna.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page