Відколи я вийшла заміж ми постійно допомагаємо своїй свекрусі облаштувати її дім. Справа в тому, що свекра не стало саме тоді, коли вони його добудували, тож ми і ремонт робити допомагаємо і все необхідне купуємо. Однак, нещодавно мені стало стало відомо, що той дім уже не належить свекрусі. Я категорично відмовляюсь хоч щось там робити, а чоловік каже, що ми повинні, адже попри все, там мешкає його мама.
Моя свекруха має великий будинок у селі. Його вони з свекром збудували ще коли він був живим, проте переїхати із квартири не встигли, адже свекра не стало раптово. Крім мого чоловіка, у свекрухи є ще й донька. Вона старша за мого Семена на 14 років.
Особисте життя у зовиці не склалося, проте вона має донечку, яку свекор і свекруха обожнювали і на руках носили. З цією дівчинкою няньчилася всі. Свекруха останнє внучці віддавала та постійно допомагала дочці грошима. Мого чоловіка теж долучали до допомоги, адже сестра не мала сім’ї тому кожен повинен був їй допомагати чим міг і не міг.
Коли ми з Андрієм одружилися, свекра не стало. Вони хотіли добудувати дім і переїхати в нього на старість, а в столичній квартирі повинна була залишитись сестра з дорослою донькою жити. Проте планам не судилось здійснитись.
Ми з чоловіком поговорили тоді і вирішили, що буде правильно допомогти його матері. Зрештою. будинок в селі то прекрасно і ми мріяли про те, що наші діти будуть там проводити канікули, а ми відпустки.
Ремонт виявився дуже затратним і нині він на стадії завершення. Всі роботи ми або власноруч робили, або наймали людей. Зовиця ні копійки туди не вклала, адже не мала грошей і фізично не допомагала, бо ж була на роботі і то “не жіноча” справа.
І ось нещодавно я випадково побачила документи де чорним по білому написано, що той дім свекруха заповідає старшій онуці.
Я все розповіла чоловіку, але він обговорювати зі мною цю тему не хоче. Мовляв, він не має жодного бажання псувати стосунки із родичами через той дім, адже там житиме його мама і цього йому досить для того, аби зробити все для її комфорту.
В принципі, він має рацію, адже то його мама, але виходить, що зробили усе ми, а воно “попливе” у інші руки. Я розумію. що мені ніхто і нічим не зобов’язаний, проте відношення до свекрухи я змінила.
У нас також є донька і я вважаю, що то несправедливо після стількох років нашої нелегкої праці. Чоловік забороняє будь-що його мамі казати, але я не витримаю. Якщо нічого змінено не буде я й ногою туи більше не стану.
Хіба я не права?
27,02,2023
Головна картинка ілюстративна.